18 грудня в Україні відзначають День військової контррозвідки СБУ. Це професійне свято тих, хто щодня веде невидиму боротьбу проти ворожих шпигунів, диверсантів і зрадників усередині військових структур. Їхня робота рідко потрапляє в заголовки, зате саме вона часто вирішує, чи вдасться противнику завдати удару по армії зсередини чи з тилу.
Військова контррозвідка Служби безпеки України — це спеціалізований підрозділ, який забезпечує захист Збройних Сил та інших військових формувань від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб. Вона протидіє вербуванню військовослужбовців, захищає державні секрети у військовій сфері, запобігає диверсіям на об’єктах оборони та допомагає Силам оборони отримувати критичну інформацію навіть на тимчасово окупованих територіях.
Коротко кажучи, це ті люди, які роблять так, щоб ворог не знав наших планів, а наші плани не зривалися через внутрішні зради. У мирний час їхня робота виглядає як рутинний моніторинг і профілактика. У війну вона перетворюється на пряму участь у бойових діях, стабілізаційних заходах і оперативно-бойових операціях на передовій.
Як з’явилося свято: указ 1991 року та становлення служби
18 грудня 1991 року перший Президент України Леонід Кравчук підписав Указ № 7 «Про контррозвідувальне забезпечення військових формувань». Документ чітко визначив мету — створити систему захисту Збройних Сил нової держави від зовнішніх і внутрішніх загроз. Саме цей указ поклав початок військовій контррозвідці в незалежній Україні та став підставою для професійного свята.
Уже 27 грудня 1991 року наказом голови Служби національної безпеки Євгена Марчука було створено Головне управління контррозвідки СБУ. Першим його очолив генерал-майор Геннадій Федяєв — офіцер, який раніше керував другим управлінням КДБ УРСР. Так почалася трансформація радянських структур у нову українську службу, орієнтовану на захист суверенітету.
У 1998 році указом Президента Леоніда Кучми Головне управління реорганізували в Департамент контррозвідки СБУ. Тоді ж чіткіше прописали завдання саме військової складової: недопущення агентурного проникнення в органи військового управління, захист державних секретів у військовій сфері, протидія спробам іноземних спецслужб впливати на ситуацію в армії. З того часу військова контррозвідка стала невід’ємною частиною системи національної безпеки.
Що саме робить військова контррозвідка: завдання та методи
На відміну від військової розвідки, яка добуває інформацію про противника за кордоном, контррозвідка працює «на себе» — захищає власну армію від проникнення ворога. Це постійна гра в детектива і шахіста одночасно: потрібно виявити агента, задокументувати його діяльність, не дати йому завдати шкоди і при цьому не розкрити власні методи роботи.
Основні завдання включають виявлення та припинення спроб вербування українських військовослужбовців іноземними спецслужбами, захист інформації про дислокацію підрозділів, озброєння, плани операцій. Контррозвідники відстежують «сплячу агентуру», агентів впливу, канали незаконного вивезення зброї та технологій. У прифронтовій зоні вони протидіють диверсійно-розвідувальним групам противника, а після звільнення населених пунктів одними з перших заходять туди для стабілізаційних заходів — шукають колаборантів, зрадників і воєнних злочинців.
Методи роботи поєднують агентурну роботу, оперативно-технічні заходи, аналітику та безпосередню участь у бойових діях. Контррозвідники часто діють під прикриттям, маскуючись під звичайних військових чи цивільних. Їхня інформація дозволяє Силам оборони завдавати точних ударів по ворожій техніці та складах, а також запобігати терактам і диверсіям на власній території.
Визначні операції та досягнення, про які можна говорити відкрито
У 1990-х військові контррозвідники забезпечували процес ядерного роззброєння України — одного з найскладніших і найризикованіших етапів нашої історії. Вони запобігли незаконному вивезенню 24 стратегічних бомбардувальників Ту-22, крилатих ракет та інших сучасних систем озброєння, які могли потрапити на чорний ринок або до рук недружніх режимів.
Під час миротворчої місії в Іраку українські контррозвідники зірвали понад тридцять спроб терактів проти наших військових. У 2004 році вони зірвали масштабну операцію з вербування в Україні великої групи найманців та придбання озброєння на суму близько 800 мільйонів доларів — спробу, в якій брали участь громадяни Іраку, Пакистану та Греції.
Після 2014 року, коли Росія почала гібридну агресію, військова контррозвідка викрила низку агентів ФСБ та ГРУ всередині українських військових структур. Один із резонансних випадків — затримання підполковника Національної гвардії, завербованого ще в анексованому Криму в 2014 році. Він мав доступ до державних секретів і передавав інформацію противнику. Подібні історії, на жаль, трапляються й досі — ворог не припиняє спроб проникнути в армію.
Військова контррозвідка у повномасштабній війні: робота на передовій
З перших днів повномасштабного вторгнення військова контррозвідка СБУ виконує не лише класичні контррозвідувальні, а й контрдиверсійні та оперативно-бойові завдання. Співробітники підрозділу воюють по всій лінії фронту — це підтверджував і голова СБУ Василь Малюк. Вони збирають інформацію на тимчасово окупованих територіях, передають дані про переміщення техніки та складів боєприпасів, а після звільнення населених пунктів проводять стабілізаційні заходи.
Особливо важлива їхня роль у протидії «сплячій агентурі» та агентам впливу, які росіяни намагалися активувати в тилу. Контррозвідники блокують канали вербування через соціальні мережі, месенджери та особисті контакти. Вони також співпрацюють зі спеціалізованими прокуратурами у справах про корупцію в оборонній сфері, зловживання в територіальних центрах комплектування та військово-лікарських комісіях — усе це напряму впливає на обороноздатність держави.
Їхня робота в прифронтових районах вимагає не лише професійних навичок, а й фізичної витривалості та психологічної стійкості. Часто доводиться діяти в умовах, коли будь-яка помилка може коштувати життя не тільки їм самим, а й десяткам або сотням військових.
Цікаві факти про військову контррозвідку СБУ
- День військової контррозвідки збігається з датою підписання Указу № 7 від 18 грудня 1991 року — свято буквально «народилося» в день свого юридичного народження.
- У перші роки незалежності контррозвідники не лише захищали армію, а й допомагали зупиняти сепаратистські рухи в Криму та на інших територіях, запобігаючи спробам розколу держави зсередини.
- Військові контррозвідники одними з перших заходять у звільнені населені пункти — їхнє завдання не тільки знайти зрадників, а й не допустити нових вербувань місцевого населення іноземними спецслужбами.
- Частина роботи відбувається на тимчасово окупованих територіях: агентурна мережа військової контррозвідки досі постачає Силам оборони критично важливу інформацію про ворожі бази та склади.
- У 2004 році контррозвідка зірвала спробу придбати в Україні озброєння на 800 мільйонів доларів — операція за масштабами могла б змінити баланс сил у регіоні.
- Сучасні контррозвідники все частіше працюють у гібридному форматі: поєднують класичну агентурну роботу з аналізом відкритих джерел і протидією інформаційним операціям противника.
- Попри всю секретність, військова контррозвідка має й «громадський» бік — проводить роз’яснювальну роботу серед військовослужбовців, щоби ті самі вміли розпізнавати спроби вербування.
Які якості відрізняють справжнього контррозвідника
Робота в військовій контррозвідці вимагає рідкісного поєднання рис. Потрібна холодна аналітична голова, здатність бачити деталі, які іншим здаються незначними, і водночас готовність ризикувати життям. Контррозвідник мусить бути одночасно і психологом, і оперативником, і частково військовим — розуміти специфіку армійського життя зсередини.
Важлива абсолютна лояльність державі та здатність працювати в умовах постійного тиску й інформаційної ізоляції. Багато операцій тривають місяцями або роками, і результат може бути непомітним для суспільства — просто чергова спроба вербування зірвана, черговий агент нейтралізований. Саме за це й цінують цих людей у професійному середовищі.
У часи повномасштабної війни до традиційних вимог додалася ще й фізична готовність: контррозвідники беруть участь у бойових діях, рейдах, стабілізаційних операціях. Це вже не purely «кабінетна» служба — це люди, які реально воюють на передовій, тільки в іншому форматі.
18 грудня — не просто дата в календарі. Це нагода згадати про тих, чия робота залишається в тіні, але без якої армія не могла б ефективно захищати країну. Військова контррозвідка СБУ продовжує виконувати свою місію щодня — тихо, професійно і з максимальною віддачею. Їхній фронт не має чітких ліній, зате має чіткий результат: збережені життя, зірвані плани противника та зміцнена обороноздатність держави.
