9 лютого мільйони людей у різних куточках планети відкривають коробки з гарячою піцою, замовляють улюблені комбінації або самі замішують тісто. Цей день давно вийшов за межі звичайного гастрономічного свята — він став приводом зібратися, поділитися шматочками та згадати, як проста вулична їжа бідняків перетворилася на одну з найуніверсальніших страв світу. У 2026 році традиція залишається живою: піцерії влаштовують акції, друзі організовують вечірки, а вдома пахне дріжджами й томатним соусом навіть у звичайній квартирі.

Міжнародний день піци, який відзначають саме 9 лютого, має американське коріння. У Сполучених Штатах неофіційне свято з’явилося на початку 2000-х і швидко поширилося. В Україні його сприйняли як чудову нагоду вшанувати страву, яка давно стала частиною повсякденного меню та святкових столів. Деякі джерела згадують ще одну дату — 17 січня, пов’язуючи її зі святим Антонієм Аббатом, покровителем пекарів в італійській традиції. Проте саме 9 лютого домінує в календарях, акціях мереж та розмовах любителів.

Історія самої піци сягає значно глибше. Ще в античній Греції пекли плоскі круглі коржі з начинкою, які греки називали «плакус». Римляни вдосконалили ідею, створивши фокаччу — хрусткий хліб з оливковою олією та травами. Слово «піца» вперше зафіксували в документі 997 року в італійському місті Гаета. Але справжню сучасну форму страва набула в Неаполі XVIII–XIX століть. Тоді це була їжа для найбідніших — «лаццароні». Корж з борошна, води та солі, злегка политого олією, іноді з часником чи анчоусами. Томати, завезені з Америки, спочатку сприймали з підозрою, але з часом вони стали основою соусу. Сир додавали не завжди — він був розкішшю.

У 1738 році в Неаполі з’явилася Антіка Піцерія Порт’Альба — спочатку як вулична лавка для перехожих і студентів, а з 1830 року — повноцінний заклад, де піцу подавали за столом. Багато хто вважає її найстарішою діючою піцерією світу. Саме тут і в сусідніх закладах народилася культура неаполітанського піцайоло — майстра, який замішує тісто руками, формує корж повітряними рухами та відправляє його в дров’яну піч.

Найзнаменитіший момент настав у 1889 році. Королева Італії Маргарита Савойська приїхала до Неаполя. Місцевий піцайоло Раффаеле Еспозіто створив для неї спеціальну піцу: червоний томатний соус, біла моцарела та зелений базилік — кольори італійського прапора. Королева оцінила страву, і з того часу «Маргарита» стала класикою, яку знають у всьому світі. Ця історія — не просто легенда, а символ того, як вулична їжа отримала королівське визнання.

Сьогодні неаполітанська піца — це не просто їжа, а визнане мистецтво. У 2017 році ЮНЕСКО внесло «Мистецтво неаполітанського піцайоло» до списку нематеріальної культурної спадщини людства. Традиція передбачає конкретні правила: тісто з борошна типу 00, води, солі та дріжджів (або закваски), гідратація близько 55–65 %, тривале бродіння. Випікають у дров’яній печі при 430–485 °C усього 60–90 секунд. Результат — м’який центр, повітряний край з легкими обвугленими плямами («леопардовий» малюнок) та ідеальний баланс смаків. Для просунутих любителів важливо розуміти: саме висока температура створює той неповторний смак і текстуру, яку неможливо повністю відтворити в домашній духовці без спеціального каменю чи сталі.

Піца швидко вийшла за межі Італії. Італійські емігранти привезли її до Америки на початку XX століття. У 1905 році Дженнаро Ломбарді відкрив першу піцерію в Нью-Йорку. Американці адаптували страву під свої смаки: з’явилися тонка нью-йоркська з можливістю скласти скибку, глибока чиказька з високими бортиками, а у 2025–2026 роках набирає обертів детройтська — квадратна, з хрустким сиром по краях. У 2026 році трендом залишається «hot honey» — пікантний мед, який додають зверху до пепероні чи ковбасок. Глобальний ринок піци перевищує 150 мільярдів доларів і продовжує зростати, а доставка та онлайн-замовлення становлять значну частку продажів.

В Україні піца давно стала своєю. Мережі та незалежні заклади пропонують як класичні варіанти, так і авторські — з локальними акцентами. Під час повномасштабної війни багато піцерій у Києві, Львові, Харкові та Одесі перетворилися на волонтерські хаби: готували їжу для військових, переселенців та місцевих. Піца стала символом нормальності та турботи. Сьогодні популярні «Пепероні», «Маргарита», «Чотири сири», а також експерименти з салом чи іншими українськими інгредієнтами. Доставка та швидке замовлення через застосунки зробили страву ще доступнішою. У 2026 році найбільша національна мережа Pizza Day налічує понад 270 закладів у десятках міст.

Святкувати День піци можна по-різному. Хтось замовляє улюблену в перевіреної піцерії — варто звертати увагу на наявність дров’яної печі, свіжі інгредієнти та відгуки про тісто. Інші влаштовують домашній майстер-клас: гості приносять свої улюблені топінги, а господар замішує тісто заздалегідь. Для тих, хто хоче спробувати себе в ролі піцайоло вдома, є кілька практичних секретів. Тісто найкраще готувати з холодним бродінням у холодильнику 24–48 годин — це розвиває глибший смак. У звичайній духовці розігрійте її до максимуму (250–280 °C), використовуйте камінь для піци або перевернутий чавунний деко. Посипте поверхню манкою чи кукурудзяним борошном, щоб тісто легко з’їхало. Випікайте 8–12 хвилин залежно від товщини. Для соусу беріть якісні томати — бланшовані або з банки, злегка приправлені сіллю, орегано та часником. Сир — моцарела фіор ді латте або добре віджата, щоб не було зайвої вологи.

Цікаві факти

• Існує математична «теорема піци». Якщо розрізати круглу піцу на 8 або більше скибок (кратно 4) рівними кутами через будь-яку внутрішню точку (навіть не центр), сума площ через одну скибку завжди буде однаковою. Це ідеальний спосіб чесно поділити страву між двома людьми.
• «Гавайська» піца з ананасами та шинкою була придумана не на Гаваях, а в Канаді 1962 року грецьким іммігрантом. Дебати про те, чи можна поєднувати солодке з солоним, тривають досі.
• Італійці неодноразово встановлювали рекорди Гіннеса. Найдовша піца сягала понад 1,5 кілометра завдовжки — її готували сотні людей у Неаполі та околицях.
• У 2017 році ЮНЕСКО офіційно визнало мистецтво неаполітанського піцайоло нематеріальною культурною спадщиною людства. Це єдиний кулінарний процес, який отримав такий статус.
• Під час повномасштабної війни в Україні багато піцерій стали місцями підтримки: тут годували волонтерів, військових та людей, які втратили домівки. Піца набула нового символічного значення — тепла та спільності.
• У США 86 % дорослих у 2025 році хоча б раз їли піцу або плоский хліб з начинкою. Пепероні залишається найпопулярнішою начинкою як у світі, так і в Україні.

Сучасні тренди 2026 року показують, що піца продовжує еволюціонувати. Окрім класики, зростає інтерес до детройтського стилю з хрусткими сировими бортиками, рослинних альтернатив та незвичайних поєднань — від гострого меду до ферментованих інгредієнтів. Водночас справжні поціновувачі повертаються до основ: якісного борошна, правильного бродіння та мінімальної кількості топінгів, щоб кожна складова смакувала.

У маленьких містах, як і у великих, День піци — це привід не просто поїсти, а створити момент радості. Замовити велику «Маргариту» на компанію, спекти вдома з дітьми чи друзями, спробувати новий топінг чи просто насолодитися тією самою класикою, яка вже майже два століття не втрачає популярності. Піца залишається стравою, яка об’єднує: її можна їсти руками, ділити на частини, експериментувати з начинками та завжди отримувати задоволення. У 2026 році, як і раніше, один шматочок гарячої піци здатен зробити день трохи кращим.