У 1920 році Сполучені Штати шукали не героїв і не революцій. Країна, виснажена Першою світовою війною, ідеалізмом Вудро Вільсона та епідемією іспанки, прагнула спокою, стабільності та повернення до звичного ритму життя. Воррен Гамалієль Гардінг, 55-річний сенатор від штату Огайо, запропонував саме це — «повернення до нормальності». Його перемога на президентських виборах стала однією з найпереконливіших в американській історії: понад 60 відсотків голосів виборців і 404 голоси вибірників. Гардінг прийшов до влади як людина з приємною зовнішністю, теплим голосом і даром подобатися людям. Проте його коротке президентство (1921–1923) залишило по собі не лише законодавчі успіхи, а й тінь масштабних корупційних скандалів, які на десятиліття визначили його місце в історичній пам’яті.

Гардінг не був ідеологом і не претендував на роль сильного лідера. Він був продуктом своєї епохи — маленького містечка, де успіх вимірювався не гучними промовами, а вмінням домовлятися за покерним столом і підтримувати дружні стосунки. Саме ця людяність зробила його привабливим для виборців, але водночас виявилася слабкістю, коли друзі з «Огайської банди» почали зловживати владою. Сьогодні історики по-різному оцінюють його спадщину: одні вважають одним із найгірших президентів через скандали, інші — переосмислюють його роль у відновленні економіки та поверненні країни до мирного життя. Для українського читача особливо цікавою є сторінка, пов’язана з гуманітарною допомогою під час голоду 1921–1923 років у радянській Росії, яка торкнулася й українських земель.

Ранні роки: від фермерського сина до власника газети

Воррен Гамалієль Гардінг народився 2 листопада 1865 року в невеликому селищі Блумінг-Грув (нині Корсіка) у штаті Огайо. Він був старшим із восьми дітей у сім’ї лікаря Джорджа Трайона Гардінга та повитухи Фібі Елізабет Гардінг. Сім’я вела аскетичний спосіб життя, сповідувала баптистські цінності та підтримувала ідеї аболіціонізму. Коли Воррену виповнилося п’ять років, родина переїхала до сусіднього Каліедонії, де батько придбав невелику газету. Саме там хлопчик уперше торкнувся друкарського верстата — досвід, який визначив усе його подальше життя.

У 14 років Гардінг вступив до Огайо-Сентрал-коледжу, де проявив себе як здібний студент і редактор студентської газети. Після закінчення навчання в 1882 році він спробував різні професії: викладав, працював у страховій компанії, навіть трохи вивчав право. Але справжнім покликанням стала журналістика. У 1884 році разом із партнерами він придбав занедбану щотижневу газету The Marion Star за 300 доларів. За кілька років Гардінг перетворив її на успішне щоденне видання, яке не лише приносило прибуток, а й дозволяло йому стати помітною фігурою в містечку Меріон. Він ніколи не звільняв співробітників, навіть у важкі часи, і вмів знаходити спільну мову з людьми різних поглядів — якості, які пізніше допомогли йому в політиці.

У 1891 році 25-річний Гардінг одружився з Флоренс Клінг ДеВулф — жінкою на п’ять років старшою за нього, розлученою, з дитиною від попереднього шлюбу. Флоренс була амбітною, жорсткою й надзвичайно діловою. Вона взяла на себе управління фінансовою частиною газети, впровадила жорстку дисципліну й фактично стала його політичним радником. Шлюб не приніс їм спільних дітей, і це стало джерелом особистих переживань Гардінга. Флоренс залишалася його найближчою союзницею до самої смерті, хоча їхні стосунки не завжди були ідилічними.

Політичний зліт: від місцевого сенатора до кандидата в президенти

Гардінг швидко увійшов у республіканські кола Огайо. У 1899 році його обрали до законодавчих зборів штату, де він двічі переобирався й навіть став лідером більшості. У 1903–1905 роках він обіймав посаду віцегубернатора. Спроба стати губернатором у 1910 році провалилася через розкол у партії, але в 1914 році він переміг на виборах до Сенату США. Як сенатор Гардінг голосував за вступ Америки у Першу світову війну, підтримував жіноче виборче право та «сухий закон», хоча сам не завжди дотримувався останнього.

На національному рівні Гардінг залишався відносно маловідомою фігурою до 1920 року. Республіканська партія на з’їзді в Чикаго опинилася в глухому куті: лідери Леонард Вуд і Френк Лоуден не могли набрати більшості. Після довгих переговорів у «димарях кімнатах» (знаменита «smoke-filled room») делегати зупинили вибір на Гардінгу — приємному, неконфліктному кандидату з важливого штату Огайо. Він обрав своїм напарником Калвіна Куліджа. Кампанія проходила у форматі «front porch» — Гардінг виступав із веранди власного будинку в Меріоні перед натовпами прихильників. Гасло «повернення до нормальності» ідеально лягло на втомлену війною країну. 2 листопада 1920 року він здобув переконливу перемогу над демократом Джеймсом Коксом (його напарником був Франклін Делано Рузвельт).

Президентство: реформи, конференції та гуманітарна місія

Гардінг сформував сильний кабінет, до якого увійшли такі фігури, як Ендрю Меллон (міністр фінансів), Герберт Гувер (міністр торгівлі) та Чарлз Еванс Г’юз (держсекретар). Саме ці люди провели низку важливих реформ. Було створено Бюро бюджету — першу в історії США централізовану систему планування державних витрат. Податки на високі доходи суттєво знизили, що сприяло економічному зростанню. Прийняли закон про федеральні автошляхи, запровадили квоти на імміграцію та підвищили митні тарифи.

Одним із найбільших зовнішньополітичних успіхів стала Вашингтонська морська конференція 1921–1922 років, яка обмежила гонку озброєнь на морі на наступне десятиліття. Гардінг також підписав мирні договори з Німеччиною, Австрією та Угорщиною, завершивши формально стан війни. Адміністрація вивела американські війська з Куби та домовилася про компенсацію Колумбії за зону Панамського каналу.

Особливо важливою для українського читача є гуманітарна діяльність під час голоду 1921–1923 років у радянській Росії. Американська адміністрація допомоги (ARA) під керівництвом Герберта Гувера організувала масштабну кампанію з постачання продовольства та медикаментів. У пік операції щодня годували до 11 мільйонів людей, а загальна вартість допомоги сягала десятків мільйонів доларів. Допомога охоплювала й території України, де наслідки громадянської війни та посухи були особливо тяжкими. Це була одна з найбільших гуманітарних операцій в історії на той момент і світлий момент президентства Гардінга.

Особисте життя: чарівність, покер і таємні романи

За публічним образом доброзичливого й приємного чоловіка ховалася складна особистість. Гардінг любив грати в покер, гольф, курити сигари й іноді порушувати «сухий закон», хоча як сенатор голосував за його запровадження. У Білому домі регулярно влаштовували покерні вечори, на яких збиралися близькі друзі президента. Флоренс намагалася стримувати його, але характер Гардінга важко було змінити.

Найбільшою таємницею особистого життя стали тривалі романи. Протягом майже 15 років (до 1920 року) Гардінг мав стосунки з Керрі Фултон Філліпс — дружиною одного з друзів у Меріоні. Збереглися сотні любовних листів, які були опечатані до 2014 року. Ще більш скандальною стала історія з Нан Бріттон — молодою жінкою з Меріона. У 1927 році вона опублікувала книгу «Донька президента», в якій стверджувала, що народила від Гардінга доньку Елізабет Енн. Президент заперечував батьківство, посилаючись на безпліддя після хвороби на свинку в дитинстві. Лише у 2015 році ДНК-тест нащадків підтвердив: Елізабет Енн справді була дочкою Воррена Гардінга.

«Огайська банда» та корупційні скандали

Найбільшою проблемою президентства Гардінга стала не його особиста поведінка, а люди, яких він привів до влади. «Огайська банда» — група старих друзів і політичних союзників — отримала ключові посади. Найгучнішим став скандал «Теапот Доум». Міністр внутрішніх справ Альберт Фолл таємно передав нафтові резерви військово-морського флоту (Teapot Dome у Вайомінгу та Elk Hills у Каліфорнії) приватним компаніям Гаррі Сінклера та Едварда Догені в обмін на хабарі на суму близько 400 тисяч доларів (у сучасних цінах — десятки мільйонів). Фолл став першим міністром у історії США, засудженим до тюремного ув’язнення за злочини, вчинені на посаді.

Інший масштабний скандал розгорівся навколо Ветеранського бюро. Його директор Чарлз Форбс організував махінації з будівництвом лікарень і продажем державного майна, завдавши збитків на мільйони доларів. Генеральний прокурор Гаррі Догерті та його помічник Джесс Сміт також опинилися в центрі розслідувань щодо торгівлі впливом і незаконного продажу спиртного під час дії «сухого закону». Сміт покінчив життя самогубством у травні 1923 року.

Гардінг знав про проблеми, але не вживав рішучих заходів. Він намагався захистити друзів або просто відкладав рішення, сподіваючись, що все владнається. Це стало фатальною помилкою. Стрес від скандалів підірвав і без того слабке здоров’я президента.

Остання подорож і смерть у Сан-Франциско

Улітку 1923 року Гардінг вирушив у тривалу поїздку Аляскою та західними штатами — першу в історії для діючого президента. Він виступав із промовами, зустрічався з людьми, намагався відновити популярність. Під час повернення в Сіетлі в нього погіршилося самопочуття. 2 серпня 1923 року в готелі Palace у Сан-Франциско Воррен Гардінг помер у віці 57 років. Офіційною причиною назвали серцевий напад на тлі хронічних проблем зі здоров’ям і нещодавньої грипу. Розтину не проводили, що породило безліч чуток — від отруєння до вбивства дружиною. Сучасні історики сходяться на думці, що смерть була природною.

Країна щиро оплакувала президента. Його похорон став однією з наймасштабніших церемоній в американській історії. Проте вже за кілька місяців після смерті почали спливати деталі скандалів, і образ Гардінга стрімко потемнів.

Цікаві факти про Воррена Гардінга

• Гардінг став першим президентом США, який відвідав Аляску під час перебування на посаді — поїздка 1923 року мала на меті продемонструвати увагу до віддалених територій.
• Він є єдиним президентом, який до обрання повністю присвятив себе журналістиці — від власника маленької газети до успішного видавця.
• У 2015 році ДНК-тест остаточно підтвердив, що Гардінг мав позашлюбну доньку Елізабет Енн від Нан Бріттон — історія, яку родина заперечувала майже століття.
• Під час його президентства американська гуманітарна організація ARA надала масштабну допомогу голодуючим у радянській Росії, зокрема на територіях, що постраждали в Україні, врятувавши мільйони життів.
• Гардінг регулярно грав у покер у Білому домі, часто до глибокої ночі, попри дію «сухого закону», за який сам голосував як сенатор.
• Його любовні листи до Керрі Філліпс зберігалися в опечатаному вигляді понад 40 років і стали доступними лише у 2014 році.
• На момент смерті Гардінг мав один із найбільших особистих статків серед президентів свого часу — близько 850 тисяч доларів, зароблених переважно на газетному бізнесі.
• Історики досі сперечаються про його місце в рейтингах: у більшості опитувань він посідає останні місця, але ревізіоністи відзначають економічне зростання та успішні реформи початку 1920-х.

Спадщина: між забуттям і переосмисленням

Після смерті Гардінга його репутація стрімко погіршилася. Книги 1920–1930-х років зображували його слабким, лінивим і корумпованим лідером. У багатьох історичних рейтингах він опинявся на останньому або передостанньому місці. Скандали «Теапот Доум» та інші стали синонімом корупції в американській політиці на десятиліття.

Проте з часом з’явилися й інші оцінки. Деякі історики звертають увагу на те, що Гардінг призначив на ключові посади компетентних людей, які провели важливі реформи. Економіка почала відновлюватися після повоєнної рецесії, безробіття знизилося, а країна справді повернулася до більш спокійного ритму життя. Його адміністрація уникнула нових великих воєн і домовилася про обмеження озброєнь. Для багатьох американців 1920-х років Гардінг уособлював не корупцію, а надію на нормальне життя після років потрясінь.

Сьогодні образ Воррена Гардінга залишається суперечливим. Він був не генієм і не лиходієм, а звичайною людиною з великими амбіціями, теплим серцем і серйозними слабкостями, яку обставини поставили на найвищу посаду в країні. Його історія нагадує, що навіть найпривабливіші лідери можуть стати жертвами власного оточення, а справжня сила влади часто виявляється не в харизмі, а в умінні вчасно сказати «ні» тим, кого вважаєш друзями. І хоча scandals затьмарили багато позитивного, окремі сторінки його президентства — зокрема гуманітарна допомога під час голоду — залишаються прикладом того, як Америка могла проявляти великодушність навіть у складні часи.