Олег Вікторович Ширяєв, майор ЗСУ з позивним «Сірко», уособлює той тип українського воїна, який перетворює особисту рішучість на колективну силу. Командир 225-го окремого штурмового полку Сухопутних військ, Герой України з 30 вересня 2024 року, він пройшов шлях від цивільного економіста до одного з найефективніших штурмових командирів сучасної війни. Його підрозділ першим проривав кордон під час операції на Курщині, стримував «Вагнер» під Бахмутом і бився з північнокорейськими підрозділами в лютому 2025-го. Історія Ширяєва — це не лише хронологія боїв, а й приклад, як звичайна людина з Харківщини стає символом стійкості цілої нації.
Народжений 28 вересня 1986 року в селищі Місцево Московської області, Олег майже відразу опинився в Україні. Сім’я переїхала, коли йому було кілька місяців, і він зростав у Люботині Харківської області. Мати — українка, батько — росіянин, але саме українська земля сформувала його характер. Закінчив Люботинську загальноосвітню школу №4 у 2003 році, а в 2008-му — Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця за спеціальністю «Контроль і ревізія». Здавалося б, типовий шлях офісного працівника: банки, цифри, рутина. Та вже тоді в ньому кипіла енергія, яка згодом вибухнула на фронті.
Сьогодні Ширяєв — не просто командир. Він той, хто надихає бійців йти вперед навіть тоді, коли небо затягнуте димом від ворожих «Ланцетів», а земля тремтить від артилерії. Його полк — це не просто військова одиниця, а живий організм, де дисципліна переплітається з братством, а тактика народжується з реального досвіду окопів.
Дитинство та юність: коріння, яке дало силу
Маленький Олег ріс у звичайній родині, але з ранніх років відчував контраст між двома світами — російським місцем народження та українською реальністю. Переїзд до Люботина став для нього не просто зміною адреси, а початком формування глибокого зв’язку з українською землею. Шкільні роки минули в активному ритмі: спорт, цікавість до історії, перші прояви лідерських якостей. Уже тоді друзі згадують його як того, хто не боявся взяти відповідальність і вести за собою.
Харківщина подарувала йому не лише освіту, а й розуміння, що справжня сила — в корінні. Тут, серед степів і лісів Слобожанщини, формувався характер, який пізніше витримає найважчі випробування. Юність припала на часи, коли Україна тільки шукала себе після радянського спадку, і саме в цьому середовищі Олег почав шукати відповіді на питання про ідентичність і майбутнє.
Освіта, кар’єра та перші кроки в армії
Після університету Ширяєв занурився в банківську сферу: працював економістом в «Ощадбанку», потім у «Експортно-Імпортному банку» та комерційному банку «Аксіома». З 2008 по 2009 рік пройшов строкову службу в Повітряних Силах ЗСУ на посаді командира відділення — перший серйозний досвід військової дисципліни. Ці роки здавалися спокійними, але вони заклали фундамент: уміння працювати з людьми, аналізувати ризики та швидко приймати рішення.
Проте банківські кабінети не могли втримати того, хто вже відчував поклик часу. У 2007 році Олег став членом організації «Патріот України», де почав активно займатися громадською діяльністю. Це був період, коли Харків ставав ареною протистояння сепаратистським настроям, і Ширяєв не стояв осторонь.
2014 рік: народження «Сірка» та АТО
Весна 2014-го змінила все. Коли Росія анексувала Крим і розпалила вогонь на Донбасі, Олег Ширяєв одним із перших став до лав добровольців. Він брав участь у вуличних протистояннях у Харкові, стояв біля витоків «Східного корпусу» — добровольчого формування, яке протидіяло сепаратизму. Під його керівництвом створили роту поліції особливого призначення «Східний корпус» у структурі МВС. У званні капітана міліції він очолив підрозділ і вирушив у зону АТО.
Бої за Широкине та позиції біля Гранітного стали першим серйозним випробуванням. Командир роти особисто керував обороною на передньому краї, ризикуючи життям щодня. За ці дії у 2015 році президент нагородив його медаллю «За військову службу Україні». Саме тоді народився позивний «Сірко» — на честь легендарного козацького отамана Івана Сірка, чиєму пам’ятнику в Харкові Олег згодом доклався до відкриття.
Цей період загартував не лише тіло, а й дух. Ширяєв навчився поєднувати жорстку дисципліну з турботою про людей — принцип, який він пронесе через усі наступні роки війни.
Громадська діяльність між війнами
Після АТО Олег не склав зброю, а продовжив працювати на благо громади. Волонтерство, благодійність, організація спортивних турнірів у Харкові та області — все це стало частиною його щоденної рутини. Він відкривав пам’ятники, підтримував ветеранів, боровся з негативними явищами на місцевому рівні. Ці роки показали, що військовий досвід можна застосовувати не лише на полі бою, а й у мирному житті, зміцнюючи суспільство зсередини.
Повномасштабне вторгнення: від стрільця до командира
24 лютого 2022 року Олег Ширяєв знову став до лав — цього разу добровольцем у 228-му батальйоні 127-ї окремої бригади територіальної оборони. Почав зі звичайного стрільця в окопах під Харковом, де ворог стояв за п’ять кілометрів від міста. Пройшов атестацію, став командиром роти. Його підрозділ стримував наступ на напрямку Питомника, не даючи росіянам прорватися.
Осінь 2022-го — позиції біля Тернової, знищення ДРГ, використання дронів для розвідки. За захист Харківщини — орден «За мужність» III ступеня. У січні 2023-го призначили командиром 225-го батальйону. З березня — бої під Бахмутом проти елітних підрозділів ПВК «Вагнер». Батальйон відкинув противника на 8–10 кілометрів, провів успішні контрнаступальні дії.
Липень 2023-го — переформування в 225-й окремий штурмовий батальйон Сухопутних військ. Нові нагороди: орден Богдана Хмельницького. Далі — Макіївка на Луганщині, Горлівка, Авдіївка, Часів Яр. Кожен напрямок — це не просто точки на карті, а місяці виснажливих боїв, де «Сірко» особисто керував операціями, ризикуючи разом із бійцями.
225-й окремий штурмовий: від батальйону до полку
У лютому 2025 року 225-й окремий штурмовий батальйон переформували в окремий штурмовий полк. Олег Ширяєв став його командиром. Підрозділ уже мав репутацію одного з найбоєздатніших: ефективне управління, швидке прийняття рішень і турбота про особовий склад. Полк бере участь у кількох напрямках одночасно, тримаючи лінію оборони та проводячи штурмові операції.
Грудень 2025-го — президент Володимир Зеленський вручив полку бойовий прапор. Це визнання заслуг цілого колективу, який під керівництвом «Сірка» став прикладом нової української армії — технологічної, мотивованої та непереможної.
Бойовий шлях: ключові операції та перемоги
Серпень 2024-го — один із найяскравіших моментів. 225-й батальйон першим зайшов на територію Курської області Росії, пробивши кордон і просунувшись углиб майже на 30 кілометрів. Глибоке ешелоноване мінування, щільний вогонь — усе це подолали завдяки професійності та мужності. Бої тривали місяці, а в лютому 2025-го полк зіткнувся з підрозділами армії КНДР. Північнокорейські штурми відбивали по 5–7 разів за день — і жоден не пройшов.
Червень 2025-го — звільнення села Андріївка на Сумщині. Кожна операція — це не лише тактика, а й глибоке розуміння психології бою. Ширяєв завжди наголошує: піхота вирішує все. Без неї немає просування, немає перемоги. Його підрозділи використовують дрони, сучасне озброєння і, головне, людський фактор — віру в справу.
Нагороди та державне визнання
Список нагород Олега Ширяєва вражає. Герой України з орденом «Золота Зірка» (2024). Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького (III ступінь — 2023, II — травень 2025, I — липень 2025). Орден Данила Галицького (2024), орден «За мужність» III ступеня (2022), медаль «За військову службу Україні» (2015), «Хрест пошани», «Щит переможця» та багато інших. Кожна нагорода — це не просто метал, а визнання конкретних подвигів, які врятували життя й територію.
| Нагорода | Рік | За що отримана |
|---|---|---|
| Медаль «За військову службу Україні» | 2015 | Оборона позицій в АТО |
| Орден «За мужність» III ступеня | 2022 | Захист Харківщини |
| Орден Богдана Хмельницького (III, II, I ступені) | 2023–2025 | Успішні операції на сході та Курщині |
| Герой України («Золота Зірка») | 2024 | Особиста мужність і героїзм |
| Орден Данила Галицького | 2024 | Бойові заслуги |
Джерела даних: Вікіпедія, Енциклопедія Сучасної України.
Цікаві факти про Олега Ширяєва
Пам’ятник Сірку в Харкові. Олег доклав чимало зусиль, щоб у 2017 році в місті з’явився пам’ятник козацькому отаману Івану Сірку. Позивний «Сірко» — це не випадковість, а глибока шана до історичних героїв.
Від банку до окопів. До війни Ширяєв працював у трьох різних банках і встиг пройти строкову службу. Перехід до військової кар’єри став природним продовженням його характеру — відповідального та готового до викликів.
Бої з КНДР. У лютому 2025 року полк під його командуванням першим у ЗСУ зіткнувся з північнокорейськими військами на Курщині. Всі штурми ворога були відбиті завдяки грамотній обороні.
Філософія дисципліни. Командир відомий вимогою повної дисципліни: ніяких телефонів на позиціях, чітке виконання наказів. Але водночас — турбота про бійців, яка робить полк єдиною родиною.
Почесний громадянин. Харківська обласна рада визнала його почесним громадянином за заслуги в обороні регіону.
Погляди командира: про війну, мобілізацію та майбутнє
У численних інтерв’ю Олег Ширяєв говорить прямо і без прикрас. «Українська держава вистоїть, я в цьому переконаний», — повторює він. Для нього війна — це не тимчасова подія, а новий цикл у тисячолітній боротьбі за незалежність. Росія, на його думку, ніколи не полишить спроб знищити Україну, тому єдиний шлях до миру — сильна армія, потужна економіка та надійні гарантії безпеки.
Про мобілізацію Ширяєв каже чесно: страх — нормальне явище, але армія дає шанс на трансформацію, розвиток і відчуття гідності. «У вас є вибір: мобілізуватися в українську армію чи бути примусово мобілізованим в російську», — наголошує він. Його полк став прикладом, як правильно організована піхота визначає результат бою.
Командир переконаний: перемога народжується не лише на полі бою, а й у серцях людей. Саме тому він постійно працює над мотивацією бійців, поєднуючи жорсткість з людяністю. Його слова надихають не лише підлеглих, а й тисячі українців, які стежать за новинами про 225-й полк.
Ширяєв продовжує воювати, залишаючись на передовій. Його історія ще пишеться, і кожен новий день приносить нові випробування та нові перемоги. Це людина, яка довела: навіть народжений за межами України може стати одним із найвідданіших її захисників. І поки «Сірко» на позиціях, є впевненість, що Україна не просто вистоїть — вона переможе.
