Анатолій Федорук очолює Бучу вже понад 28 років — з квітня 1998-го, коли місто ще було селищем, а сьогодні воно стало одним із найяскравіших символів української стійкості. Цей чоловік перетворив звичайне передмістя Києва на сучасну громаду з потужною інфраструктурою, а під час російської окупації 2022 року залишився разом із людьми, координував опір і першим розповів світові про жахи, які коїлися на вулицях. Станом на 2026 рік він продовжує керувати відновленням: від енергетичної незалежності до масштабних проєктів ремонту житла, які повертають надію тисячам родин.

Його шлях — це не просто кар’єра політика, а справжня історія про те, як людина з учительським минулим будувала місто крок за кроком. Федорук знає кожен квартал, кожну школу і кожен парк Бучі не з документів, а з щоденних зустрічей із людьми. Він перетворив бюджет громади, який колись ледь покривав потреби, на потужний інструмент розвитку, зробивши Бучу взірцем для інших малих міст України.

Сьогодні мер Бучі — це не тільки адміністратор, а й голос тих, хто пережив окупацію. Його рішення формують майбутнє регіону, де кожна нова вулиця чи школа стає актом відродження. І саме завдяки таким лідерам, як він, Буча з руїн піднімається сильнішою, ніж була.

Біографія: від сільського вчителя до голови великої громади

Народився Анатолій Петрович Федорук 10 травня 1972 року в селі Велика Медведівка на Хмельниччині. Звичайне українське село, де життя текло розмірено, а майбутнє вимірювалося врожаєм і працею на землі. Хлопець рано зрозумів, що хоче змінювати світ навколо себе. Після школи він обрав педагогіку — 1997 року закінчив Національний педагогічний університет імені Драгоманова за спеціальністю «всесвітня історія».

Його перші кроки були скромними: спортивний інструктор у колгоспі, служба в армії, вчитель історії в рідній школі. Уже в 1993-му, у 21 рік, Федорук очолив Великомедведівську сільську раду. Це був перший досвід керівництва, де він навчився головному — слухати людей і вирішувати їхні проблеми на місці. У 1997-му доля привела його до Бучі: спочатку як вихователя в школі-інтернаті для дітей-сиріт, а вже через рік — на посаду селищного голови.

У 2007 році Буча отримала статус міста обласного значення саме завдяки його наполегливості. Федорук здобув другу вищу освіту — магістратуру в Національній академії державного управління при Президентові України. Ці знання допомогли йому масштабувати розвиток: від будівництва скверів і стадіонів до залучення інвестицій. Він завжди підкреслював — успіх міста вимірюється не тільки цифрами, а й тим, наскільки комфортно в ньому жити звичайній родині.

Розквіт Бучі до повномасштабного вторгнення: місто, яке будували з душею

Коли Федорук прийшов на посаду, Буча була типовим передмістям із проблемами комунального господарства та браком перспектив. За два десятиліття все змінилося кардинально. Бюджет громади зріс більше ніж у сто разів. З’явилися нові школи, дитячі садки, спортивні майданчики, парк і сучасний стадіон «Ювілейний». Центральна площа перетворилася на місце, куди хочеться повертатися щовечора.

Мер активно залучав бізнес: відкрився «Епіцентр», «Нова лінія», «Новус». Побудували медико-соціальний центр, дитячу школу мистецтв, літню естраду. Буча визнали першим серед малих міст України за якістю життя. Люди почали переїжджати сюди не тільки через близькість до Києва, а й через комфортне середовище — зелені зони, чисті вулиці, якісні послуги.

Федорук завжди працював за принципом «для людей і разом з людьми». Він створював комунальні підприємства, які стали еталоном: житлово-експлуатаційне визнали найкращим у регіоні. Кожна нова будівля чи реконструкція несла в собі ідею — місто має бути затишним для всіх, від дітей до пенсіонерів. Цей підхід зробив Бучу прикладом децентралізації в дії.

Дні випробувань: мер, який не залишив місто в окупації

3 березня 2022 року російські війська увійшли в Бучу. Федорук залишився. Він переховувався, але не переставав координувати допомогу: організовував випікання хліба, гасіння пожеж, евакуацію поранених. Російські солдати заходили в його будинок, але він продовжував працювати — телефонні дзвінки, повідомлення, підтримка людей.

Після звільнення 1 квітня мер першим розповів світу про те, що побачили ЗСУ: сотні вбитих мирних жителів на вулицях, у дворах, у підвалах. Його інтерв’ю облетіли всі світові ЗМІ. Федорук говорив не сухими фактами, а з болем людини, яка пережила це разом зі своїми. «Ми пекли хліб, а вони вбивали», — згадував він ті дні. За мужність і самовідданість його нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

Цей період став випробуванням не тільки для міста, а й для самого мера. Він втратив ілюзії, але здобув ще глибшу віру в людей. Буча стала символом російських злочинів, а Федорук — голосом тих, кого намагалися знищити.

Відродження з попелу: відновлення Бучі в 2022–2026 роках

Після деокупації почалася наймасштабніша відбудова. Уже в перші місяці відновили критичну інфраструктуру. До 2025 року громада досягла серйозних результатів у енергетиці: встановили газопоршневі когенераційні установки потужністю 6,9 МВт, а 57% комунальних об’єктів перейшли на сонячну енергію. У Здвижівці запустили нову модульну котельню.

У вересні 2025 року стартував найбільший проєкт відновлення житла після деокупації — «Ремонт житла для відновлення прав і можливостей людей (Hope)». Планують капітальний ремонт 79 багатоквартирних будинків у Бучі, Ворзелі, Мироцькому та Гаврилівці: утеплення, нові дахи, вікна, комунікації та прибудинкові території. Роботи тривають, і перші результати вже видно.

2025–2026 роки принесли нові проєкти. Капітально ремонтують вулицю Енергетиків — центральну артерію, яка стане безбар’єрним сучасним простором. Будують адміністративно-соціальний центр у Ворзелі, оновлюють центр Бабинців, створюють ветеранський простір. У школах №1 і №2 триває будівництво за співфінансування з Європейським інвестиційним банком. Міжнародні делегації приїжджають постійно — кожен візит приносить нові гранти та ідеї.

Федорук підкреслює: найкраща реабілітація для тих, хто пережив окупацію, — бачити, як місто оживає. І Буча оживає: нові парки, екопростори для дітей, відремонтовані дороги. Місто не просто відновлюється — воно стає кращим, сучаснішим і сильнішим.

Політичні позиції, декларації та виклики: реальна картина

Федорук завжди позиціонував себе як безпартійного. У різні роки його підтримували різні сили, але головним залишався результат для громади. Він очолює Київське регіональне відділення Асоціації міст України з 2011 року і активно лобіює інтереси громад на національному рівні.

Декларації мера регулярно привертають увагу: мільйони готівки, нерухомість на дружину. Федорук пояснює це прозорістю — все офіційно. Були й судові історії: у 2016-му його тимчасово відсторонили через земельне питання, але він повернувся до роботи. У 2025-му проводили обшуки, проте діяльність продовжується без перешкод.

Критика існує — від питань зрізаних дерев на реконструкції вулиці Енергетиків (мер пообіцяв висадити в 3,5 раза більше саджанців) до локальних конфліктів з електрикою в нових ЖК. Але люди бачать головне: місто розвивається, а мер виходить на мітинги і розмовляє безпосередньо.

Цікаві факти про мера Бучі та його місто

• Найдовший мерський стаж: Федорук — один із рекордсменів України за тривалістю на посаді. Понад чверть століття він керує однією громадою, що рідкість для сучасної політики.
• Росіяни в будинку мера: під час окупації окупанти облаштувалися в його приватному будинку, але Федорук продовжував керувати з укриття.
• Буча в кіно: мер з’явився в документальних стрічках і навіть має сторінку в IMDb — місто стало героєм світового кінематографа.
• Енергетична незалежність: до кінця 2025 року майже 60% комунальних об’єктів працювали на відновлюваній енергії — результат, яким пишаються по всій Європі.
• Міжнародний вплив: Буча стала місцем проведення самітів і форумів, де Федорук закликає світ не забувати про злочини агресії та підтримувати трибунал.

Ці факти показують: Буча — це не тільки трагедія, а й історія неймовірної сили та вміння підніматися.

Майбутнє Бучі: куди рухається громада під його керівництвом

У 2026 році плани амбітні: завершити оновлення центру, запустити нові соціальні простори, продовжити житлові проєкти. Федорук говорить про Бучу як про місто майбутнього — безбар’єрне, зелене, з потужною економікою та сильною громадою. Він залучає інвестиції, розвиває туризм і пам’ять про героїв.

Кожне його рішення — це крок до того, щоб Буча не просто вижила, а процвітала. Люди, які повертаються сюди, відчувають: місто живе, дихає і вірить у перемогу. Мер Бучі Анатолій Федорук продовжує свою роботу — тиху, наполегливу і надзвичайно важливу для всієї України.