Елла Марленівна Лібанова стоїть на чолі Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України вже майже два десятиліття, перетворюючи сухі цифри населення на живі історії про долю цілої країни. Як академік Національної академії наук України та перша жінка в її Президії за понад століття існування, вона не просто вивчає демографію — вона формує розуміння того, як війна, міграція та економічні кризи змінюють обличчя українського суспільства. Її дослідження стали основою для державних стратегій, а голос у публічних дискусіях 2025–2026 років звучить особливо гостро: від зростання бідності до викликів повернення біженців.

Народжена 12 лютого 1950 року в Києві, Лібанова Елла Марленівна належить до п’ятого покоління київської інтелігенції. Батько-юрист і мати-лікарка виховали в ній ту саму впертість і допитливість, яка сьогодні дозволяє їй говорити правду про демографічні втрати війни без солодких ілюзій. Вона поєднує наукову точність з людським теплом, перетворюючи складні моделі людського розвитку на інструменти, які реально впливають на політику.

Сьогодні, у 76 років, Елла Марленівна продовжує очолювати інститут, викладати в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та активно коментувати актуальні процеси. Її роботи — це не архівні звіти, а компас для розуміння, чому українці стають біднішими під час війни, як ринок праці реагує на еміграцію та що чекає на країну після перемоги.

Ранні роки в серці Києва та перші кроки в науку

Київ 1950-х дихав післявоєнною відбудовою, а маленька Елла росла в атмосфері інтелектуальних розмов і щоденної відповідальності. Дитинство в Чеховському провулку, а потім на центральних вулицях столиці сформувало в ній глибоке відчуття приналежності до міста, яке вона пронесла через усе життя. Родинна традиція служіння суспільству стала фундаментом — не дивно, що після закінчення Київського інституту народного господарства у 1971 році вона одразу занурилася в дослідження ефективності виробництва.

Молодою інженеркою та науковою співробітницею вона швидко відчула смак справжньої аналітики. У 1977 році захистила кандидатську дисертацію «Статистико-економічний аналіз ефективності виробництва», де вже проглядалися риси майбутньої демографині: точні розрахунки, поєднання теорії з реальністю. Саме тоді почалося її довге партнерство з Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України, де вона пройшла шлях від старшої інженерки до завідувачки відділу досліджень проблем людського розвитку.

Ці роки стали школою, де Лібанова Елла Марленівна навчилася бачити за цифрами людей. Перехід від економіки виробництва до соціоекономіки виявився природним — адже ефективність країни вимірюється не лише тоннами сталі, а й тривалістю життя, рівнем освіти та можливістю реалізувати себе.

Науковий прорив: від докторських дисертацій до академічного визнання

1992 рік приніс перший докторський ступінь — дисертацію «Методологія і методика соціально-економічної оцінки тривалості життя та трудової активності населення регіонів України». Ця робота заклала основу для унікальної методики вимірювання людського розвитку на рівні областей, яка досі використовується Держстатом України. У 2000 році вона стала професором, а в 2002-му — членом-кореспондентом НАН України.

Найвизначнішим кроком стало створення Інституту демографії та соціальних досліджень у 2007 році, де вона спочатку обійняла посаду заступниці директора, а згодом — директора. Під її керівництвом інститут перетворився на провідний центр, що поєднує демографію, економіку праці та соціальну політику. У 2009 році Елла Марленівна стала академіком НАН України та академік-секретарем Відділення економіки — першою жінкою в Президії академії за всю її історію.

2021 рік приніс ще одну віху: другу докторську дисертацію «Бідність населення України: методологія, методика та практика аналізу». Ця робота, як і попередні, не залишилася в кабінеті — вона стала основою для реальних рекомендацій щодо соціальної політики.

Під її науковим керівництвом захищено два докторські та чотирнадцять кандидатських дисертацій. Понад 200 наукових праць, серед яких монографії про бідність, демографічну кризу, людський розвиток регіонів. Багато з них опубліковано в виданнях ООН, Світового банку, МОП — визнання на міжнародному рівні.

Внесок у розуміння людського розвитку та ринку праці

Лібанова Елла Марленівна запровадила в Україні системний підхід до вивчення людського розвитку. Її моделі враховують не лише економічні показники, а й соціально-демографічні, територіальні та екологічні фактори. Саме вона розробила комплексні прогнози, які допомогли сформувати Стратегію демографічного розвитку України до 2015 року та численні національні доповіді.

Особливо цінними стали її дослідження ринку праці. У часи трансформацій 1990–2000-х вона показувала, як формуються середній клас, як змінюється зайнятість жінок, як регіональні диспропорції впливають на міграцію. Сьогодні ці напрацювання допомагають аналізувати наслідки війни: дефіцит робочої сили, застійне безробіття та ризики для молоді.

Її роботи про бідність — це не суха статистика. Вони розкривають, як війна зробила українців біднішими в рази, як зростає нерівність і чому важливо не просто роздавати допомогу, а створювати умови для самореалізації. Лібанова підкреслює: ключове бажання українців — справедливість, і саме на ній має ґрунтуватися відновлення.

Сучасні виклики: демографія під час війни та перспективи відновлення

З перших днів повномасштабного вторгнення Елла Марленівна не припиняла роботи. Вона передбачала війну і разом з родиною пережила її в підвалі села Горенка під Києвом, а потім у Ужгороді. Ці місяці лише загострили її фокус на людях: як війна впливає на дітей, як міграція змінює демографічний портрет країни.

Станом на 2025–2026 роки її оцінки звучать тривожно, але реалістично. Населення на підконтрольних територіях — близько 29–30 мільйонів, повернення біженців низьке, народжуваність не зростає. Водночас вона бачить потенціал: українці вперті, емпатичні, здатні на відродження. Після війни, на її думку, чекатиме не бебі-бум, а економічний бум — за умови правильної політики щодо ринку праці та мотивації молоді.

Лібанова активно радить: роботодавцям готуватися до «диктату працівників», державі — інвестувати в освіту та психологію для дітей-переселенців. Її інтерв’ю 2025–2026 років наповнені конкретними рекомендаціями: від пенсійної реформи до підтримки внутрішньо переміщених осіб.

Цікаві факти про Еллу Лібанову

Перша жінка в Президії НАН України. За понад сто років існування академії саме вона відкрила двері для багатьох науковиць.

Золоте весілля з чоловіком відсвяткувала у квітні 2022 року, а у вересні того ж року втратила його через стрес від війни. «Родина — це серце, наука — мозок», — каже вона.

Обожнює онуків, італійську кухню, орхідеї та поезію. Навіть у найскладніші дні знаходить час для макіяжу та стильного вигляду — бо впевненість починається з себе.

У дитинстві сина жартував, що мама привозить із відряджень не тільки історії, а й подарунки. Тепер онуки чують від бабусі історії про те, як українці вистоять.

Ніколи не любила Радянський Союз і раділа незалежності 1991 року. Її впертість — риса, яка, на її переконання, врятує Україну.

Нагороди та визнання, що підкреслюють масштаб

Повний кавалер ордена княгині Ольги трьох ступенів — 2009, 2013 та 2021 роки. Премія НАН України імені М. І. Туган-Барановського, Всеукраїнська премія «Жінка III тисячоліття» в номінації «Знакова постать», медаль «За сприяння обороні» від Міністерства оборони у 2025 році. Ці нагороди — не просто відзнаки, а підтвердження того, що її робота змінює країну.

Почесна грамота та подяка Кабінету Міністрів, статус Заслуженого економіста України — усе це відображає визнання на державному рівні. Але найбільше визнання для неї — коли молоді науковці продовжують її справи.

Особистість, яка надихає: наука як сенс життя

Елла Марленівна поєднує в собі риси справжньої киянки: інтелігентність, гумор і непохитну віру в людей. Вона говорить про війну без пафосу, але з глибокою емпатією — згадуючи, як онуки ховалися в підвалі й просили обійнятись, щоб було не так страшно. Ці моменти роблять її не відстороненим експертом, а людиною, яка відчуває біль країни на особистому рівні.

Вона впевнена: з війни ми вийдемо іншими, але не зламаними. Впевненість, емпатія та впертість — ті якості, які допоможуть Україні відродитися. І в цьому відродженні голос Лібанової Елли Марленівни звучатиме ще голосніше, допомагаючи будувати справедливе, сильне суспільство.

Її шлях — це приклад того, як наука може бути водночас точною, людяною та необхідною. Для просунутих читачів вона відкриває глибини методологій і прогнозів. Для початківців — надихає вірити, що навіть у складні часи можна змінювати реальність на краще.