15 квітня в Україні відзначають професійне свято оперативних працівників карного розшуку Національної поліції. Їх часто називають просто «операми» або «розшуківцями». Ці люди працюють там, де звичайні методи слідства вже не спрацьовують, — у світі негласних операцій, інформаторів, тривалих спостережень і точних аналітичних прорахунків. Їхній день — це не просто дата в календарі. Це нагода згадати про тих, хто щодня ризикує життям, щоб злочини не залишалися безкарними.

Робота оперативного працівника рідко виглядає так, як у серіалах. Немає постійних погонь і драматичних арештів на кожному кроці. Натомість — місяці кропіткого збору інформації, аналізу зв’язків між людьми, перевірки десятків версій і постійна готовність до несподіванок. У воєнний час ця робота стала ще складнішою: до традиційних злочинів додалися воєнні злочини, колабораціонізм, незаконний обіг зброї в небачених масштабах і спроби ворога дестабілізувати тил.

Історія, що почалася з декрету 1919 року

Коріння сучасного карного розшуку сягають 15 квітня 1919 року. Саме тоді Рада Народних Комісарів УСРР видала декрет «Про організацію судово-карного розшуку». Ця дата й стала основою для професійного свята. У перші роки радянської влади підрозділи розшуку створювали майже з нуля — бракувало і досвідчених кадрів, і чіткої правової бази.

З роками структура еволюціонувала. У незалежній Україні карний розшук став частиною системи Міністерства внутрішніх справ, а після реформи 2015 року — ключовим елементом кримінальної поліції Національної поліції України. Сьогодні це не просто «детективи», а фахівці з оперативно-розшукової діяльності, які діють у межах Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Закон чітко визначає принципи роботи: верховенство права, законність і обов’язкове дотримання прав і свобод людини.

Оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних заходів, спрямованих на пошук і фіксацію фактичних даних про злочини. Вона дозволяє діяти на випередження: виявляти підготовку до тяжких злочинів, документувати діяльність організованих груп і збирати докази, які потім лягають в основу кримінальних проваджень.

Сучасна структура та роль у системі

У складі Національної поліції функціонує Департамент карного розшуку. Він координує роботу територіальних підрозділів у областях. Окремо діють департаменти кримінальної розвідки, боротьби з наркозлочинністю та кіберполіція. Оперативні працівники тісно взаємодіють зі слідчими, експертами-криміналістами та іншими службами.

Їхня робота починається задовго до того, як справа потрапляє до суду. Оперативник аналізує інформацію з різних джерел, встановлює контакти з інформаторами, проводить негласні спостереження, контролює канали збуту викраденого майна чи наркотиків. Усе це — у суворій відповідності до закону. Багато заходів потребують санкції прокурора або рішення слідчого судді, особливо коли йдеться про втручання в приватне життя.

Для просунутих читачів важливо розуміти баланс між ефективністю і правами громадян. Закон дозволяє негласні методи лише тоді, коли гласні заходи недостатні. Кожна така операція фіксується, а результати можуть бути використані в суді лише за певних умов. Це захищає і суспільство, і самих оперативників від зловживань.

Будні оперативника: методи, що змінюються з часом

Сучасний оперативний працівник — це не лише людина з гострим нюхом на злочинців. Це фахівець, який поєднує класичні навички з технологіями. Традиційні методи — робота з інформаторами, «наружне» спостереження, оперативні комбінації — досі актуальні. Але до них додалися цифрові інструменти: аналіз великих масивів даних, цифровий слід у телефоні чи соціальних мережах, біометричні бази, системи розпізнавання облич і номерних знаків.

У воєнний час зросла роль OSINT — відкритих джерел інформації. Оперативники аналізують фото і відео з відкритих джерел, щоб ідентифікувати осіб, причетних до воєнних злочинів чи колабораціонізму. Міжнародна співпраця також набула нового масштабу: обмін інформацією з партнерами з ЄС, робота з Інтерполом щодо розшуку злочинців, які намагалися втекти за кордон.

Фізична підготовка і психологічна стійкість залишаються обов’язковими. Оперативник може годинами сидіти в засідці або вести тривалу розмову з підозрюваним, щоб той «проговорився». Іноді доводиться ризикувати здоров’ям і життям — особливо коли йдеться про затримання небезпечних злочинців чи роботу в прифронтових районах.

Виклики воєнного часу

Повномасштабне вторгнення кардинально змінило пріоритети. Оперативні працівники карного розшуку долучилися до документування воєнних злочинів, викриття колаборантів, перекривання каналів незаконного обігу зброї та протидії диверсійно-розвідувальним групам ворога.

За даними Національної поліції України, лише у 2025 році підрозділи карного розшуку розкрили 71 893 злочини, з них 45 827 — тяжкі та особливо тяжкі. Серед них — сотні незаконних заволодінь транспортними засобами, тисячі крадіжок і шахрайств, а також масштабні операції з вилучення зброї та боєприпасів.

Особливо вражають цифри щодо незаконного обігу зброї: розкрито понад 3 200 таких злочинів, вилучено більше 3 400 одиниць вогнепальної зброї, 14 тисяч гранат, 5 тисяч кілограмів вибухівки та понад 1,3 мільйона боєприпасів. Це прямий наслідок війни — зброя, що опинилася в цивільному обігу, стала джерелом нових злочинів.

Окремий напрям — протидія підпалам. У 2025 році оперативники розкрили 568 таких випадків. Частина з них пов’язана з умисними діями, що загрожували критичній інфраструктурі чи безпеці людей.

Людський вимір професії

За сухими цифрами стоїть важка людська праця. Оперативна робота — одна з найбільш психологічно навантажених у правоохоронній системі. Постійна напруга, необхідність зберігати інформацію в таємниці навіть від близьких, ризик для життя та здоров’я — усе це впливає на особисте життя.

Багато оперативників розповідають про «професійну деформацію»: вони починають інакше дивитися на людей, помічати деталі, які інші не бачать. Це допомагає в роботі, але ускладнює звичайне спілкування. Сім’ї часто живуть у стані постійної тривоги — адже графік непередбачуваний, а ризики реальні.

Система підтримки поступово розвивається: психологічна допомога, програми реабілітації, медичне забезпечення. Проте головним «ресурсом» залишається сам характер людини — поєднання холодного розуму, емпатії до жертв і непохитної рішучості довести справу до кінця.

Цікаві факти про роботу оперативних працівників

Цікаві факти

• Дата свята — 15 квітня — обрана на честь декрету 1919 року про створення перших підрозділів судово-карного розшуку в Україні.
• У 2025 році оперативники розкрили понад 71 тисячу злочинів, з яких майже 46 тисяч — тяжкі та особливо тяжкі. Це результат щоденної роботи тисяч фахівців по всій країні.
• Масштаби вилучення зброї у 2025 році вражають: понад 3 400 одиниць вогнепальної зброї, 14 тисяч гранат та більше мільйона боєприпасів — усе це було вилучено з незаконного обігу.
• Сучасні оперативники активно використовують технології: аналіз даних з камер відеоспостереження, цифрові сліди та міжнародні бази розшуку. Класичні методи (інформатори, спостереження) поєднуються з цифровими інструментами.
• Під час війни функціонал карного розшуку суттєво розширився — від документування воєнних злочинів до викриття масштабних злочинних організацій, що намагалися скористатися хаосом.

Тренди та майбутнє професії

Оперативно-розшукова робота швидко змінюється. Зростає частка кіберзлочинів і злочинів, вчинених з використанням інформаційних технологій. Це вимагає від оперативників нових навичок: розуміння цифрових слідів, роботи з великими даними та основ кібербезпеки.

Ще один тренд — посилення міжнародної співпраці. Воєнні злочини, транснаціональні злочинні групи та канали контрабанди вимагають скоординованих дій з партнерами з інших країн. Україна активно обмінюється інформацією та бере участь у спільних операціях.

Після завершення активних бойових дій перед карним розшуком постануть нові виклики: розслідування злочинів, пов’язаних з відбудовою, протидія шахрайству з державними коштами, адаптація ветеранів і робота з травмованим суспільством. Професія не стане легшою — просто зміняться акценти.

Оперативні працівники карного розшуку рідко потрапляють у заголовки новин. Їхні перемоги часто залишаються «за кадром» — у закритих кримінальних провадженнях і знешкоджених злочинних групах. Але саме завдяки їхній наполегливій, часом небезпечній роботі тисячі українців щороку отримують шанс на справедливість.

Коли ви чуєте про чергове розкриття резонансного злочину чи вилучення партії зброї — за цим стоїть кропітка робота людей, які обрали шлях у тіні. Їхнє професійне свято — це нагода сказати «дякую» не лише за результати, а й за готовність щодня виходити на невидимий фронт боротьби за правопорядок.