У другу неділю грудня, а у 2026 році — саме 13 грудня, українці відзначають День благодійності. Це національне свято, встановлене указом Президента України від 13 грудня 2007 року № 1220/2007 з метою утвердження принципів гуманізму, милосердя та підтримки благодійних ініціатив. За майже двадцять років воно перетворилося на важливий маркер суспільної солідарності, особливо в умовах війни, коли допомога один одному стала не просто доброю справою, а частиною національного виживання.

Свято не виникло на порожньому місці. Воно ввібрало в себе багатовікові традиції взаємодопомоги, які завжди були сильними в українській культурі. Від козацьких звичаїв підтримувати поранених і сиріт через січову скарбницю до меценатства XIX–XX століть, коли промисловці та підприємці фінансували школи, лікарні, музеї та національні проєкти. Родина Терещенків, Ханенки, пізніше діячі діаспори на кшталт Петра Яцика — усе це ланки одного ланцюга, який не перервався навіть у найскладніші історичні періоди.

Після 1991 року благодійність почала відроджуватися вже в новому форматі — через незалежні фонди та громадські організації. А з 2014 року, коли розпочалася війна на сході, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року, вона набула небачених масштабів. Тисячі людей стали волонтерами, мільйони — донорами. Благодійність перестала бути спорадичною і стала системною відповіддю на виклики часу.

Сьогодні День благодійності — це не лише офіційна дата. Це момент, коли суспільство згадує про тих, хто щодня робить важливу роботу, і водночас дає можливість кожному долучитися до спільної справи. У містах і селах проходять ярмарки, благодійні концерти, аукціони, марафони добрих справ. Компанії організовують дні корпоративного волонтерства. У соцмережах запускають челенджі. Але найважливіше відбувається тихо — коли людина вирішує переказати кошти, відвезти речі чи присвятити свій час.

Масштаби сучасної української благодійності вражають. За даними Асоціації благодійників України та публічної звітності організацій, у 2025 році три найбільші фонди — United24, «Повернись живим» та Фонд Сергія Притули — зібрали рекордні 105,87 мільярда гривень. Ці кошти пішли на оборону, медичну допомогу, розмінування територій, підтримку цивільного населення та відновлення. Фонд «Повернись живим», який працює з 2014 року, загалом залучив понад 48 мільярдів гривень і продовжує забезпечувати Сили оборони сучасним обладнанням. Фонд Притули став відомим завдяки гучним зборам на дрони та медичні напрямки. United24, державна платформа, залучила понад 3,5 мільярда доларів на ключові державні проєкти.

Дослідження показують, що попри втому та економічні труднощі, значна частина українців продовжує допомагати. Приблизно кожен п’ятий робить це системно, а близько 58–62 % брали участь у благодійності або волонтерстві протягом останнього року. Найбільше довіри отримують організації з прозорою звітністю, регулярними публікаціями результатів та зрозумілими механізмами роботи. Люди все частіше обирають регулярні невеликі донати, які дають фондам можливість планувати довгострокову діяльність.

Благодійність в Україні давно вийшла за межі «збору на дрони». Сьогодні вона охоплює підтримку ветеранів і їхніх сімей, ментальне здоров’я, освіту дітей війни, відновлення культурної спадщини, допомогу внутрішньо переміщеним особам, екологічні ініціативи та багато іншого. Багато організацій перейшли від екстреного реагування до стратегічних програм. Це природний еволюційний крок: фронт потребує техніки, а країна в цілому — людей, які зможуть жити далі після перемоги.

Професіоналізація сектору триває. Фонди створюють окремі команди звітності, комунікацій, юридичної підтримки. Асоціація благодійників України вже дев’ятнадцятий рік поспіль проводить Національний конкурс «Благодійна Україна», де відзначають найкращі практики, прозорі організації та ефективні проєкти. У 2025 році конкурс пройшов під гаслом «Благодійність на захисті України». Такі ініціативи допомагають підвищувати стандарти галузі та формувати культуру довіри між донорами та організаціями.

Водночас благодійний сектор стикається з серйозними викликами. Найбільший з них — емоційне та фінансове виснаження донорів після років постійної напруги. Економічна ситуація змушує багатьох скорочувати витрати, і благодійність опиняється під загрозою. Другий виклик — вимога ще більшої прозорості. Люди хочуть бачити не лише звіти, а й конкретні результати: скільки одиниць техніки передано, скільки дітей отримало допомогу, скільки територій розміновано. Третій виклик — перехід від військових потреб до довгострокових соціальних програм. Це вимагає нових підходів і компетенцій.

Дані узагальнено на основі публічної звітності організацій та рейтингів Асоціації благодійників України.

Коли людина в День благодійності вирішує допомогти, вона рідко замислюється про глобальний ефект. А він реальний. Кожен донат, кожна коробка з речами, кожна година волонтерської роботи стає частиною великої мозаїки, яка тримає країну. Благодійність в Україні за останні роки стала не просто традицією милосердя. Вона перетворилася на один із фундаментів національної стійкості — тихий, але надзвичайно міцний.

Поради: як зробити свій внесок у благодійність ефективним і безпечним

Благодійність — це не лише про переказ грошей. Це про свідомий і відповідальний підхід. Ось кілька практичних рекомендацій, які допоможуть зробити допомогу максимально корисною.

• Оберіть 1–2 організації, яким довіряєте, і допомагайте регулярно. Невеликі щомісячні донати в 200–500 гривень дають фондам можливість планувати бюджети та брати довгострокові зобов’язання. Разові великі суми важливі, але регулярність часто цінніша.
• Перевіряйте прозорість перед донатом. Шукайте організації, які публікують детальні фінансові звіти, фото- та відеозвіти, мають офіційну реєстрацію та проходять перевірки. Великі фонди з багаторічною репутацією зазвичай надають таку інформацію відкрито.
• Допомагайте не лише грошима. Речі в хорошому стані, техніка, медикаменти з нормальним терміном, професійні навички — усе це може бути не менш цінним. Головне — узгодити актуальні потреби з організацією.
• Бережіть власні ресурси. Постійне співчуття без відновлення призводить до вигорання. Допомагайте стільки, скільки можете дозволити собі без шкоди для власного життя та родини. Це не егоїзм, а стратегія довгострокової стійкості.
• Поширюйте інформацію про перевірені ініціативи. Іноді найцінніша допомога — це розповідь знайомим про фонд, якому можна довіряти. Так довіра поширюється ширше.

Навіть невеликий, але регулярний внесок у поєднанні з діями тисяч інших людей створює потужний кумулятивний ефект. Саме так будується та сила, яка допомагає країні триматися.

Благодійність в Україні продовжує змінюватися. Вона стає більш професійною, прозорою та стратегічною. Водночас залишається глибоко людською — в основі кожної ініціативи стоять конкретні люди з конкретними історіями. День благодійності нагадує про це особливо сильно. Він дає можливість не тільки подякувати тим, хто вже допомагає, а й самому стати частиною цієї великої спільної справи. Бо милосердя, яке об’єднує націю в найскладніші часи, — це та основа, на якій тримається майбутнє.