День фармацевтичного працівника в Україні: від давніх зелейників до сучасних архітекторів здоров’я

У тихих провулках старовинних міст і на шумних вулицях мегаполісів, у сільських аптеках з дерев’яними полицями та в сучасних мережевих закладах з цифровими системами обліку щодня відбувається непомітна, але життєво важлива робота. Фармацевти та провізори — це люди, які першими зустрічають тривогу пацієнта, коли біль чи нездужання змушують звернутися за допомогою. Вони не лише видають ліки за рецептом, а й пояснюють, як уникнути небезпечних комбінацій, як правильно зберігати препарати вдома та коли варто негайно звернутися до лікаря. Третя субота вересня вже понад чверть століття об’єднує цих спеціалістів у професійне свято — День фармацевтичного працівника України.

Дата свята рухома, бо прив’язана до календаря: щороку це третя субота вересня. У 2026 році вона припадає на 19 вересня. Саме тоді в аптеках, на фармацевтичних заводах, у наукових лабораторіях та профільних університетах збираються колеги, щоб відзначити внесок професії в охорону здоров’я нації. Свято встановили порівняно недавно — Указом Президента України від 7 вересня 1999 року № 1128/99. Воно стало визнанням того, що без якісних лікарських засобів та фахової фармацевтичної допомоги сучасна медицина просто неможлива.

Коріння професії сягає глибокої давнини. Ще в часи Київської Русі при монастирях існували «зелейники» — ченці, які збирали трави, виготовляли настоянки, мазі та порошки. Вони передавали знання з покоління в покоління, поєднуючи спостереження за природою з практичним досвідом. У XVI–XVII століттях на українських землях почали з’являтися перші цивільні аптеки — спочатку у Львові, Києві, Кам’янці-Подільському. Це були справжні лабораторії, де фармацевти не тільки продавали, а й самі готували ліки за індивідуальними прописами лікарів.

Особливо яскрава сторінка — середина XIX століття. У 1853 році у львівській аптеці «Під золотою зіркою» фармацевти Ян Зег та Ігнатій Лукасевич, експериментуючи з нафтовими фракціями, отримали гас. Їхній винахід не лише освітлив домівки, а й дав поштовх розвитку нафтової промисловості. Цей випадок чудово ілюструє: аптека давно перестала бути просто місцем продажу — вона була й залишається осередком наукового пошуку.

У XX столітті фармація в Україні набула промислового масштабу. У 1925 році в Києві заснували фармацевтичний завод, який сьогодні відомий як «Фармак» — один з лідерів вітчизняного виробництва. Дарницький хіміко-фармацевтичний завод (нині «Дарниця») та інші підприємства забезпечили країну власними ліками. Радянська система готувала тисячі провізорів, створювала потужну наукову базу. Після проголошення незалежності у 1991 році ринок кардинально змінився: з’явилися приватні аптеки, іноземні препарати, а з ними — нові стандарти якості та сервісу.

Сьогодні в Україні працює близько 18 тисяч аптек. Це і величезні мережі, і маленькі сімейні заклади у віддалених селах. Фармацевт у сучасній аптеці — це не просто «продавець таблеток». Це фахівець, який володіє знаннями з фармакології, біохімії, клінічної фармації. Він перевіряє сумісність препаратів, консультує щодо побічних ефектів, допомагає підібрати аналоги, коли оригінальний препарат відсутній або занадто дорогий. У сільській місцевості фармацевт часто стає єдиним доступним медичним порадником — люди приходять не лише за ліками, а й за роз’ясненням результатів аналізів чи порадою, чи варто викликати лікаря.

Особливо яскраво роль фармацевтів проявилася під час повномасштабної війни. У 2022 році багато аптек на сході та півдні були зруйновані або опинилися на окупованих територіях. Склади лікарських засобів зазнавали обстрілів, логістичні ланцюжки розірвалися. Проте галузь продемонструвала неймовірну стійкість. Фармацевти організовували доставку ліків у прифронтові зони, працювали в укриттях, допомагали евакуювати хронічних хворих. Зросла потреба в седативних, знеболювальних, препаратах для серцево-судинної системи. Багато колег долучилися до волонтерських ініціатив, постачали медикаменти для військових та цивільних. Паралельно держава розширила програму «Доступні ліки», а електронні рецепти через системи типу «Дія» та Helsi зробили процес отримання препаратів прозорішим і зручнішим навіть у найскладніших умовах.

Війна також прискорила цифровізацію. Сьогодні багато мереж впроваджують системи автоматичної перевірки взаємодій ліків, онлайн-бронювання та доставку. Фармацевти опановують нові навички: робота з телемедициною, консультування через чат-боти, участь у програмах фармаконагляду. Водночас з’явилися й нові виклики — дефіцит кадрів через еміграцію та мобілізацію, зростання регуляторного навантаження, необхідність постійно оновлювати знання про нові препарати та протоколи лікування.

Освітній шлях до професії непростий і вимагає серйозної підготовки. Після 11 класу вступають на спеціальність «Фармація» (226) у медичні університети — навчання триває майже п’ять років (інтегрована магістратура). Є можливість почати з фахового коледжу після 9 класу (близько трьох років) і потім продовжити в університеті. Після базової освіти багато випускників проходять інтернатуру або спеціалізацію. Постійно діють курси підвищення кваліфікації — фармацевт зобов’язаний регулярно підтверджувати свій рівень знань. Це не просто формальність: від точності поради залежить здоров’я і навіть життя людини.

Українські фармацевти та вчені зробили помітний внесок у світову науку. Уродженець Одеси Володимир Хавкін розробив перші ефективні вакцини проти чуми та холери, врятувавши мільйони життів у Азії та Європі. Дослідження вітчизняних учених у галузі імунофармакології, створення нових лікарських форм, розробка оригінальних препаратів — усе це продовжує традицію, започатковану ще за часів Київської Русі.

Цікаві факти про фармацевтику та професію фармацевта

Гасова лампа народилася в аптеці. У 1853 році у Львові фармацевти Ян Зег та Ігнатій Лукасевич, шукаючи спосіб очистити нафту для медичних цілей, випадково отримали гас — речовину, яка назавжди змінила побут людства.
Монастирські зелейники. У Києво-Печерській лаврі та інших монастирях ще в XI–XII століттях існували спеціальні «зелейні» — приміщення, де ченці вирощували лікарські рослини та виготовляли препарати за візантійськими та місцевими рецептами.
Вакцини, що врятували мільйони. Володимир Хавкін, одесит за походженням, у 1890-х роках створив першу в історії вакцину проти чуми, а згодом — проти холери. Його методи досі вивчають у курсах епідеміології.
Найстаріший український фармзавод. «Фармак» веде історію з 1925 року. Підприємство пережило Другу світову, перебудову та сучасні виклики, залишаючись одним з найбільших виробників оригінальних препаратів в Україні.
Фармацевт — найдоступніший лікар. За статистикою, людина в середньому відвідує аптеку в 5–7 разів частіше, ніж поліклініку. Саме тому якість консультації фармацевта безпосередньо впливає на рівень самолікування та дотримання терапії.
Війна як каталізатор змін. У 2022–2023 роках багато аптечних мереж запровадили безкоштовну доставку ліків для внутрішньо переміщених осіб та поранених. Деякі фармацевти організовували «аптеки на колесах» у прифронтових районах.
Цифровий рецепт замість паперового. З 2020-х років електронні рецепти стали нормою. Фармацевт сканує код, і система миттєво показує історію призначень, алергії та попередні препарати пацієнта — це значно знижує ризик помилок.

Сучасні тренди фармацевтичної галузі вражають швидкістю змін. Персоналізована медицина, коли препарат підбирають під генетичний профіль пацієнта, вже не фантастика — фармакогеноміка активно розвивається і в Україні. Штучний інтелект допомагає прогнозувати взаємодії ліків та навіть розробляти нові молекули. Біотехнологічні препарати — моноклональні антитіла, генні терапії — вимагають від фармацевта нових знань і відповідальності. Зростає увага до екологічності: «зелена фармація» передбачає зменшення відходів, використання біорозкладних упаковок та контроль за залишками ліків у навколишньому середовищі.

Не менш важливим стає психологічний аспект професії. Фармацевт часто стає першою людиною, до якої звертається людина в стані тривоги, депресії чи хронічного болю. Уміння слухати, зберігати спокій і давати точні рекомендації — навички, яких не навчить жоден підручник, але які щодня рятують емоційне здоров’я тисяч пацієнтів.

Професія фармацевта поєднує в собі точність хіміка, емпатію психолога та відповідальність лікаря. У день свого професійного свята ці люди заслуговують не лише привітань і квітів, а й глибокого визнання суспільства. Бо саме від їхньої уважності, знань та людяності часто залежить, чи перетвориться рецепт на реальне одужання, а тривога — на спокій.

Кожна коробочка з ліками на полиці аптеки — це результат тисяч наукових досліджень, регуляторних перевірок та щоденної праці тисяч фахівців. І коли 19 вересня 2026 року фармацевти приймуть вітання, вони знову нагадають собі та всім нам: здоров’я нації тримається не лише на скальпелях хірургів чи діагностичному обладнанні, а й на тихих, надійних руках тих, хто стоїть за прилавком аптеки.