Щороку 17 вересня в Україні відзначають День рятівника — професійне свято працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, аварійно-рятувальних підрозділів, пожежників та всіх фахівців цивільного захисту. Це не просто дата в календарі. Це момент, коли країна згадує про людей, чия робота — щодня балансувати на межі життя і смерті, щоб інші могли жити спокійно.

Свято з’явилося не випадково. 12 вересня 2008 року Президент України підписав указ № 830/2008, яким встановив День рятівника саме на 17 вересня. Дата обрана не лише з практичних міркувань — вона збігається з днем вшанування ікони Божої Матері «Неопалима Купина», яку вже століттями вважають покровителькою пожежників і рятівників. До 2008 року існували окремі дати для пожежників і працівників цивільного захисту. Указ об’єднав їх в одне свято, підкресливши єдність служби, яка відповідає за все: від гасіння пожеж до ліквідації наслідків воєнних руйнувань.

Історія, яка сформувала сучасну службу

Після проголошення незалежності Україна успадкувала радянську систему цивільної оборони, яка потребувала повного переосмислення. У 1990-х роках окремо відзначали День працівника пожежної охорони. Пізніше з’явився День рятувальника. У 2004 році їх об’єднали в День працівників цивільного захисту — і саме тоді 17 вересня закріпили як офіційну дату. Указ 2008 року остаточно затвердив назву «День рятівника» і підкреслив: це свято не лише для штатних співробітників ДСНС, а й для всіх, хто ризикує життям під час ліквідації надзвичайних ситуацій.

За ці роки служба пройшла через реформи, модернізацію техніки та, найважче, через повномасштабну війну. Сьогодні ДСНС — це не просто пожежна охорона. Це комплексна система, яка включає піротехнічні підрозділи з гуманітарного розмінування, авіаційні загони, фахівців з техногенної безпеки, гідрометеорологів та команди медичного забезпечення.

Символіка, яка надихає щодня

Ікона «Неопалима Купина» зображує Богородицю всередині куща, що горить, але не згорає. Цей образ із Книги Виходу став для рятівників глибоким символом: вогонь може оточувати, але не повинен перемогти. Багато підрозділів ДСНС мають у своїх частинах копії ікони або згадують її під час складних виїздів. Для людей у формі це не просто релігійна традиція — це нагадування, що їхня місія — захищати життя навіть тоді, коли все навколо палає.

Структура та масштаби сучасної ДСНС

Державна служба України з надзвичайних ситуацій має чітку вертикаль: центральний апарат у Києві та головні управління в кожній області й у столиці. Під їхнім контролем — майже тисяча пожежно-рятувальних підрозділів, постів та загонів. Окремо діють авіаційні підрозділи, які 2025 року здійснили понад 2100 вильотів із загальним нальотом більше тисячі годин — гасили пожежі, проводили пошуково-рятувальні операції, доставляли допомогу в важкодоступні райони.

Основні напрямки роботи:

• Запобігання надзвичайним ситуаціям та пожежам через нагляд і профілактику.
• Оперативне реагування: гасіння пожеж, рятування людей з-під завалів, на воді, у горах.
• Гуманітарне розмінування територій, забруднених вибухонебезпечними предметами.
• Ліквідація наслідків техногенних аварій та воєнних руйнувань.
• Моніторинг гідрометеорологічної обстановки та попередження про стихійні лиха.
• Координація з іншими службами — поліцією, швидкою допомогою, військовими.

Кожен напрямок вимагає не лише фізичної витривалості, а й постійного навчання. Рятівники проходять регулярні тренування з роботи в задимлених приміщеннях, на висоті, під водою, з використанням тепловізорів, гідравлічного інструменту та дронів. Психологічна підготовка — не менш важлива. Бачити смерть і страждання щодня, а потім повертатися додому до сім’ї — це навичка, яку не купити за гроші.

Будні, які не показують у новинах

Зміна рятівника рідко буває спокійною. Сигнал тривоги може пролунати о третій ночі або о п’ятій ранку. За лічені хвилини команда одягає важку спорядження — до 30 кілограмів — і виїжджає. Прибувши на місце, вони оцінюють ситуацію за секунди: де люди, які шляхи евакуації, чи є загроза повторного обвалу чи вибуху.

У мирний час це пожежі в житлових будинках, ДТП на трасах, повені. У воєнний час — зовсім інша реальність. Після ракетного удару рятівники першими заходять у зруйновані будівлі. Вони шукають живих під бетоном, виносять поранених, гасять пожежі, які можуть спалахнути знову від повторного удару. Піротехніки ДСНС щодня ризикують на замінованих полях і в лісах, щоб цивільні могли повернутися до своїх домівок.

З початку повномасштабного вторгнення загинули понад сто шістнадцять співробітників ДСНС, ще сотні отримали поранення. Кожен із них вийшов на зміну, знаючи, що може не повернутися. Їхня відвага — це не гучні слова. Це конкретні дії: витягнути дитину з палаючої квартири, провести години в холодній воді, розміновувати дорогу під обстрілом.

Цікаві факти

**Цікаві факти про День рятівника та роботу ДСНС** – Дата 17 вересня обрана не випадково: саме цього дня православна церква вшановує ікону «Неопалима Купина» — давній символ захисту від вогню. – Авіаційні підрозділи ДСНС 2025 року налітали понад 1060 годин, виконуючи як бойові завдання, так і навчально-тренувальні польоти. – У структурі служби діє окремий сектор гендерної рівності — жінки-рятувальниці працюють на рівних із чоловіками в пожежно-рятувальних частинах та піротехнічних підрозділах. – Гуманітарне розмінування стало одним із пріоритетних напрямків після 2022 року. ДСНС координує роботи на звільнених територіях разом із міжнародними партнерами. – Кількість пожеж у певні періоди 2026 року зменшилася порівняно з попереднім роком завдяки профілактичній роботі та свідомості населення. – Рятівники ДСНС беруть участь не лише в українських операціях — українські фахівці залучалися до міжнародних пошуково-рятувальних місій.

Практичні поради: як зменшити навантаження на рятівників

Кожен виїзд — це ризик для команди. Багато трагедій можна запобігти простою обережністю:

• Встановіть вдома димові сповіщувачі та перевіряйте їх раз на місяць. Більшість пожеж у житловому секторі виникає вночі, коли люди сплять.
• Не блокуйте пожежні проїзди та під’їзди до будинків. Кожна зайва хвилина на під’їзд може коштувати життя.
• Вивчіть план евакуації зі свого будинку чи офісу. Під час тривоги паніка забирає дорогоцінні секунди.
• Якщо ви стали свідком пожежі чи аварії — телефонуйте 101 чітко: адреса, що сталося, скільки людей у небезпеці, як краще під’їхати. Чітка інформація економить час.
• Не займайтеся самодіяльним розмінуванням або гасінням складних пожеж. Дочекайтеся фахівців — це їхня професія.

Підтримати рятівників можна й інакше: дотримуватися правил пожежної безпеки, не провокувати зайві виклики, а у святковий день — просто сказати «дякую» тим, хто сьогодні на зміні.

Жива пам’ять і жива служба

День рятівника — це не лише про минуле. Це про тих, хто сьогодні о третій ночі одягне важку форму і поїде туди, звідки інші тікають. Про тих, хто навчає дітей правилам безпеки, хто розміновує поля для майбутнього врожаю, хто піднімає авіацію в негоду, щоб врятувати заблукалу людину в горах.

Їхня робота рідко потрапляє в заголовки, якщо все закінчується добре. Але саме завдяки цим людям тисячі українців щороку залишаються живими. Саме тому 17 вересня — не просто професійне свято. Це день вдячності, який має тривати 365 днів на рік.

Кожен дзвінок на 101 — це довіра. Кожна врятована людина — це доказ, що служба живе і діє. І поки в Україні є люди, готові ризикувати собою заради інших, День рятівника залишатиметься не лише датою, а й символом незламності та людяності.