Кадровий працівник — це людина, яка рідко потрапляє в центр уваги, але саме від її рішень залежить, чи знайде підприємство потрібного фахівця, чи збереже команда мотивацію в найскладніші часи, чи отримає працівник усі належні йому гарантії. В Україні це професійне свято не має єдиної офіційної дати на державному рівні, тому кадровики та HR-спільнота відзначають його кілька разів на рік. Найпопулярніші дати — 27 квітня та перша неділя жовтня. Кожна з них має свою історію й символізує різні етапи розвитку кадрової справи в країні.

27 квітня пов’язують із 1993 роком, коли Кабінет Міністрів затвердив постанову «Про трудові книжки працівників». Цей документ став першим кроком до впорядкування кадрового обліку в незалежній Україні. Багато профільних видань і порталів саме цю дату вважають днем народження професійного свята кадровиків. Перша неділя жовтня має більш «силове» коріння — її встановив Наказ Міністра оборони України ще 2008 року для працівників кадрових органів. У деяких структурах і досі орієнтуються саме на неї.

Сьогодні, коли ринок праці переживає гострий дефіцит кадрів, а компанії змушені конкурувати за кожного фахівця, роль кадровика виходить далеко за межі заповнення паперів. Вона стає стратегічною.

Як народжувалося свято: коротка історія кадрової служби в Україні

Коріння професії сягає ще радянських часів. У 1918 році в Радянській Росії з’явилися перші кадрові апарати при органах внутрішніх справ. Згодом практика поширилася на всі підприємства. В Україні після проголошення незалежності кадрові служби змушені були швидко адаптуватися до нових реалій — ринкової економіки, нових законів про працю та появи приватного бізнесу.

1993 рік став поворотним. Постанова Кабінету Міністрів № 301 фактично затвердила форму трудової книжки, яка десятиліттями залишалася головним документом про трудову діяльність людини. Саме цю подію багато хто з кадровиків вважає символічною точкою відліку. У 2007–2011 роках редакції профільних журналів «Довідник кадровика» та «Кадровик-01» активно просували ідею офіційного визнання свята саме 27 квітня. Було навіть звернення до Президента з тисячами підписів. Повністю реалізувати цю ініціативу не вдалося, тому свято залишилося неофіційним, але дуже живим у професійному середовищі.

У силових структурах та Міністерстві оборони традиція відзна чати першу неділю жовтня збереглася й досі. Деякі компанії обирають зручну для себе дату або поєднують обидві. Така багатодатність відображає різноманітність кадрової спільноти: тут і державні службовці, і HR-менеджери великих корпорацій, і фахівці маленьких підприємств.

Сучасна роль кадровика: від «папірця» до стратегічного партнера

Ще десять років тому багато хто уявляв кадровика як людину, яка сидить у кабінеті з купою папок і штампів. Сьогодні це переважно стратегічний партнер бізнесу. Кадровик відповідає не лише за оформлення прийому та звільнення, а й за те, щоб компанія мала правильну кількість людей з потрібними компетенціями саме тоді, коли вони потрібні.

В умовах воєнного стану на кадровиків лягло додаткове навантаження. Вони ведуть військовий облік, організовують процеси бронювання критично важливих працівників, допомагають з адаптацією ветеранів та внутрішньо переміщених осіб. Багато хто з них став першим, хто пояснював співробітникам нові правила щодо відстрочок, або допомагав оформлювати документи для родин військових.

Крім того, кадровик сьогодні — це часто й психолог, і комунікаційник. У період, коли люди переживають стрес, вигорання та невизначеність, саме від того, як побудовано внутрішні комунікації та підтримку в компанії, залежить, чи залишиться людина працювати чи шукатиме спокійніше місце.

Цифрова трансформація 2026 року: що змінилося після 10 червня

Один із найважливіших моментів у сучасній історії професії — завершення перехідного періоду оцифрування трудових книжок. До 10 червня 2026 року тривав п’ятирічний термін, протягом якого роботодавці та працівники могли передати сканкопії паперових документів до Пенсійного фонду України. Після цієї дати електронна трудова книжка остаточно стала пріоритетною.

Для кадровиків це означало масштабну роботу з архівами. Потрібно було не просто відсканувати тисячі сторінок, а зробити це якісно, щоб дані коректно потрапили до Реєстру застрахованих осіб. Тепер система наповнюється автоматично через повідомлення про прийняття на роботу, звільнення та зарплатну звітність (зокрема додаток Д5). Паперову книжку за бажанням працівника все ще можна вести, але вона більше не є основним документом для підтвердження стажу.

Ця зміна звільнила кадровиків від частини рутинної роботи, але додала відповідальності за точність і своєчасність даних. Від того, наскільки якісно заповнюються звіти, тепер залежить, чи людина вчасно отримає пенсію, чи правильно розрахують їй лікарняні або декретні виплати. Кадровик став не просто «оформлювачем», а гарантом цифрової історії трудового життя людини.

Виклики 2026 року: дефіцит кадрів і нова реальність ринку праці

Український ринок праці у 2026 році живе в парадоксі. З одного боку — високий рівень економічної неактивності та міграція, з іншого — гострий дефіцит працівників у багатьох галузях. Роботодавці скаржаться, що на одну вакансію іноді доводиться витрачати місяці пошуку, а зарплати в конкурентних сегментах продовжують зростати.

Кадровики опинилися на передовій цієї боротьби за таланти. Їм доводиться шукати нестандартні рішення: розширювати географію пошуку, активно працювати з ветеранами, організовувати перекваліфікацію, пропонувати гнучкі формати роботи. Багато компаній вперше почали системно інвестувати в бренд роботодавця та програми благополуччя співробітників — і кадровики стали головними архітекторами цих процесів.

Ще один важливий аспект — психологічне навантаження на самих кадровиків. Вони постійно працюють з людськими історіями: хтось шукає першу роботу після повернення з фронту, хтось переживає втрату колег, хтось боїться мобілізації. Зберігати професійну емпатію і водночас не вигоряти — непросте завдання, з яким стикається дедалі більше фахівців.

Скільки заробляють кадровики в Україні у 2026 році

Професія поступово стає фінансово привабливішою. За даними порталу Work.ua станом на середину 2026 року, середня зарплата HR-менеджера в Україні становить близько 32 500 гривень. Це на 16% більше, ніж рік тому. У Києві показник традиційно вищий — близько 40 000 гривень. У регіонах цифри коливаються від 27 000 до 30 000 гривень залежно від міста та рівня компанії.

Начальники відділів кадрів заробляють помітно більше — середні значення часто перевищують 50 000 гривень, а в великих компаніях або у Києві можуть сягати 80–100 тисяч і вище. Зростання зарплат пояснюється саме дефіцитом кваліфікованих кадрів на ринку та підвищенням вимог до фахівців: сьогодні від кадровика очікують не лише знання трудового законодавства, а й навичок роботи з даними, розуміння бізнес-процесів та вміння комунікувати на рівні топ-менеджменту.

Цікаві факти про професію кадровика

• Перші кадрові апарати в Україні з’явилися ще за часів Російської імперії, але сучасна система кадрового обліку почала формуватися лише після 1991 року — до цього багато процесів регулювалися союзними інструкціями.
• Після 10 червня 2026 року паперова трудова книжка не зникає повністю: за бажанням працівника роботодавець може продовжувати вносити туди записи, однак усі ключові дані вже зберігаються в електронному реєстрі Пенсійного фонду.
• У середньому один кадровик у великій компанії може супроводжувати від 150 до 400 співробітників залежно від рівня автоматизації процесів та складності структури підприємства.
• Багато сучасних кадровиків мають дві вищі освіти — юридичну та психологічну або управлінську. Це не випадковість: професія все більше поєднує право, психологію та бізнес-аналітику.
• Найгостріший дефіцит кадрів у 2026 році спостерігається не лише серед робітничих спеціальностей, а й серед досвідчених HR-фахівців, які вміють працювати в умовах невизначеності та швидко адаптувати процеси під нові законодавчі вимоги.

Як зробити День кадровика справді важливим для команди

У багатьох компаніях це свято досі обмежується формальними привітаннями та листівками. Насправді воно може стати потужним інструментом внутрішньої культури. Кадровики — це люди, які щодня працюють з найчутливішою інформацією про співробітників. Визнати їхню роль публічно — означає показати, що компанія цінує не лише результати, а й тих, хто ці результати робить можливими.

Добре організоване свято може включати не лише подарунки (сертифікати на навчання, книги з HR-аналітики, квитки на події), а й можливість поділитися досвідом. Деякі компанії проводять у цей день внутрішні круглі столи, де кадровики розповідають про найскладніші кейси року або діляться лайфхаками цифровізації. Інші влаштовують «день відкритих дверей» для інших відділів — щоб усі побачили, як насправді виглядає робота з людьми.

Найцінніше, що може зробити керівництво, — це не просто привітати, а реально почути кадровиків. Запитати, що їм потрібно для ефективнішої роботи, які процеси варто спростити, де бракує ресурсів. Таке ставлення мотивує сильніше за будь-які сувеніри.

Що далі: як змінюватиметься професія найближчими роками

Цифровізація не зупиниться на електронних трудових книжках. Уже зараз активно розвиваються інструменти people analytics, автоматизованого рекрутингу та платформи для внутрішнього навчання. Кадровик майбутнього все менше часу витрачатиме на рутинні операції і більше — на стратегічне планування, прогнозування потреб у кадрах та створення середовища, в якому люди хочуть залишатися.

Водночас зростатиме важливість «людського» компонента. Алгоритми можуть знайти кандидата, але тільки жива людина здатна зрозуміти, чи впишеться він у культуру команди, чи витримає навантаження воєнного часу, чи зможе стати опорою для колег. Саме тому професія кадровика, попри всі технологічні зміни, залишатиметься однією з найлюдяніших у бізнесі.

Кожен, хто сьогодні працює в кадровій сфері, тримає в руках не просто документи. Він тримає історії тисяч людей, їхні надії, страхи та можливості. І саме тому День кадровика — це не просто професійне свято. Це день подяки тим, хто щодня робить так, щоб українські компанії могли не просто виживати, а розвиватися навіть у найскладніші часи.