У Хотинській фортеці відбулася церемонія нагородження орденом «Народний Герой України»

У Хотинській фортеці відбулася церемонія нагородження орденом «Народний Герой України»

У Хотинській фортеці ушанували мужніх бійців з різних куточків країни, справжніх воїнів, які тримали і тримають мирне небо над нами – тут відбулася церемонія нагородження орденами «Народний Герой України». Уперше ці срібні нагороди у формі тризуба з накладеним по центру піднятим мечем вручали у старовинному дворику біля Хотинської цитаделі, що є німим свідком козацької звитяги і де відбулося чимало вирішальних битв.

Високу нагороду «Народний Герой України», не можна купити. Її дають лише тим, хто проявив відвагу, мужність і героїзм, урятував життя бійців чи віддано допомагає армії: воїнам, волонтерам, лікарям, суспільним діячам. А виготовляють її ювеліри із срібла, яке надають небайдужі українці.

Цього разу орден «Народний Герой України» вручили:

В’ячеславу Чорному (25-та бригада), Назару Опришко (друг Бористень, 8-й батальйон «Аратта»), Олександру Саку (позивний Стаф, 93-тя бригада), Юрію Ульшину (позивний Грек, доброволець),

а також такої високої відзнаки посмертно удостоєно Юрія Журавльова (позивний Шахта, центр спеціальних операцій «Альфа» СБУ), Костянтина Могилко (командир ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї окремої бригади транспортної авіації). Ці дві нагороди віддали дружинам та дітям загиблих.

Нагороди вручала доброволець, котра організувала добровільну медичну службу «Госпітальєри» Яна Зінкевич, а ведучою церемонії була сестра загиблого бійця, Народного Героя Леоніда Дергача (позивний Академік) Олена Колесникова. Героям аплодували стоячи численні учасники церемонії, серед яких – рідні та близькі, бойові побратими.

Про кожного Героя, їхню мужність розповідали побратими, друзі. Також демонстрували відео-розповіді.

Особливо зворушив сюжет про пілота Костянтина Могилко, який до останнього намагався відвести свій підбитий падаючий літак-аеророзвідник убік від житлових кварталів окупованого Слов’янська і це йому вдалося. Але він та більшість членів екіпажу загинули, вижити вдалося лише двом з них… Про нього та про таких сміливих льотчиків влучно сказали побратими: «Вони тепер танцюють над хмарами».

А ім’я Юрія Журавльова із спецпідрозділу розсекретили лише після його загибелі. Він із когорти військових, про яких мало знаємо, але котрі високопрофесійно виконують свою роботу. Всіх загиблих на цій війні ушанували хвилиною мовчання.

Торкнулася душі кожного сцена прощання з хореографічної вистави Кураж» у виконанні Олексія Скляренка та Вікторії Бистріцької. 

Наприкінці церемонії, яка вперше пройшла під відкритим небом, воїнам адресувала  свої пісні співачка з Рівного, яку частіше можна побачити на сході країни, Христина Панасюк. Вона співала про наших захисників:

«Нас вогонь не зумів спинити,

Не злякав нас не  дощ, не сніг,

Нам немає чого ділити,

Наше небо – одне на всіх».

Окрасою церемонії стали патріотичні хореографічні композиції від хотинських танцювальних колективів «Крок вперед» та «Сяйво».