• Хотинські вісті

«І радіація, і коронавірус – невидимі вороги людини"




Але радіацію можна виявити приладами, вірус у довкіллі не виявиш


До Дня пам'яті Чорнобильської трагедії

Минають роки, а відгомін трагедії на Чорнобильській АЕС відчуваємо і нині. І хоч радіаційний фон порівняно з 1986 роком зменшився у сотні разів, але час від часу горять «руді» ліси. У межах третьої зони (а це територія майже 200 населених пунктів) ще необхідно здійснювати заходи для зменшення доз опромінення, які можуть отримувати люди, споживаючи продукти харчування місцевого виробництва.

Науковці продовжують досліджувати Чорнобильську зону відчуження. Про нинішній стан радіонуклідного забруднення іхтіофауни водойм цієї зони розповів старший науковий співробітник відділу водної радіоекології Інституту гідробіології Національної академії наук України, кандидат біологічних наук, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії Олександр Євгенійович Каглян. Нині він перебуває у Клішківцях, після двотижневої відпустки мав би повернутися до Києва, але у зв’язку із карантинними обмеженнями змушений працювати дистанційно.


Наукові дослідження тривають

– Інститут гідробіології АН УРСР ще з 1986 року почав займатися ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. У червні 1986 р. на судні «Академік Вернадський» наші науковці та з інституту біофізики по річці Прип‘ять заходили в Чорнобильську зону відчуження сипали у воду сорбенти для поглинання радіонуклідів, – пригадує Олександр Євгенійович. – Наш відділ водної радіоекології ІГБ НАН України і нині займається дослідженнями. Тричі на рік ми споряджаємо наукові експедиції на водойми зони відчуження. Співпрацюємо з англійськими та японськими вченими, досліджуємо радіонуклідне забруднення риб.



У зоні відчуження випала велика кількість довгоживучих радіонуклідів цезію, стронцію та плутонію. Період напіврозпаду цезію-137 та стронцію-90 порядка 30 років. Це значить, що через 30 років після аварії їх стало у двічі менше. Що зараз і є.


У зоні відчуження категорично заборонено відлов риби. Це робити мають право лише окремі представники ДП «Екоцентр» Державної агенції зони відчуження в м. Чорнобилі. Вони також регулярно відбирають проби води, повітря, донних відкладів, грунту, рослин, дерев для радіонуклідного аналізу. Тому ми співпрацюємо з цим підприємством, а також з Чорнобильським заповідником і обмінюємось даними та результатами.


Найбільш забруднена радіонуклідами риба у замкнутих водоймах: озерах Вершина, Глибоке, Азбучин. А у ріках практично «чиста». Але бувають і винятки. Стронцій-90 тримається у рибі майже на одному рівні забруднення, коливаючись у більший чи менший бік. Щодо радіонукліду плутонію, то він весь випав у зоні відчуження. А період піврозпаду його до 24000 років. Можу сказати тільки, що в найбільш забрудненому (за нашими даними) оз. Вершина вміст в рибі стронцію-90 від 50000 до 147000 Бк/ кг сирої ваги (а допустимі рівні для рибної продукції по цьому радіонукліду в Україні становлять всього 35 Бк/кг, а по цезію-137 – всього 150 Бк/кг). Це значить, що цю рибу вже не можна споживати.


Тепер у водоймі-охолоджувачі (точніше у трьох водоймах, що утворились після зниження води, припинення підкачки води з річки Прип‘яті у водойму-охолоджувач ЧАЕС у 2014 р.) на 2019 р. вміст радіонукліду стронцію-90 зріс до 10 разів, а радіонукліду цезію-137 у різних видах риб залишається незмінним, або плавно зменшується.

Треба зазначити, що хижа риба (щука, окунь, судак, сом) більше накопичує цезій-137, а представники «мирних» видів акумулюють стронцій-90. Причому, в м‘язах (м‘ясі) риб зосереджено 50–75% всього цезію-137, а в лусці, голові, кістках, плавцях 90–98% усього стронцію-90. При варці риби до 80% всього радіоцезію переходить у юшку, а стронцій-90 залишається в кістках, голові, лусці та плавцях.


Покинуті оселі – німі свідки людського горя

У зоні відчуження є ще 10-км зона з КПП у районі села Лелів, потім КПП при в‘їзді в мертве місто Прип‘ять.


Дуже страшно дивитися на виселені міста і села, на людське горе, покинуті оселі, що із середини проросли деревами, на розбиті дитячі ліжечка чи колиски біля дороги чи іграшки...

Проте, як би це дико не звучало, там процвітає офіційний туризм у зону відчуження.

Натомість те, що немає людського втручання або воно обмежене, сприяло відновленню природного характеру функціонування екосистем та збільшенню біорізноманіття. На власні очі бачили чимало червонокнижних тварин, птахів і комах.


Експедиційні курйози

Згадалися декілька експедиційних курйозів, пов’язаних із чорнобильською живністю. Відбирав я якось проби води на Красненській стариці р. Прип‘ять (це був десь 1994 р.). На дамбі, яка ще зі старих доаварійних часів розділила старицю і слугувала дорогою до с. Красне і далі, зосталась машина. А я спустився до стариці (її відділили від річки Прип‘яті насипною дамбою, щоб затримати радіонукліди) для відбору води з двома 20-літровими поліетиленовими каністрами.


Відчуваю щось не так. Підіймаю голову, а на розі стариці п‘є воду великий дикий кабан, який теж підняв голову, побачив мене. Я не стямився, як пробіг з повними двадцяти літровими каністрами на дамбу до автомобіля. Коли вже на місці подивився униз, там кабан з такою швидкістю, як і я, тікав у інший бік.


Іншого разу, у травні 2019 року, на водоймі-охолоджувачі нам потрібно було ще відібрати ще декількох судаків для аналізу (саме судак і окунь вважається, що найбільше набирають цезій-137). А для достовірності результатів не вистачало декількох. Представник «Екоцентру» Влад у спеціальному костюмі і в рятувальному жилеті взяв спінінг, почав ловити, зайшовши по пояс у воду. А ми десь у 30 метрах відбирали на човні з керівником експедиції проби донних відкладів та рослин. Тут наш колега почав сильно кричати. Ми швидко підійшли до нього. Він аж труситься.


Виявилось, що йому удалось зловити 2 судачків і він їх прив‘язав на кукан через жабри до свого пояса. Риба плавала біля нього. На звук сплеску судаків підплив величезний сом на кілограмів сорок і ривком їх зірвав (на шнурку залишились дві риб‘ячі голови). А міг, не дай Бог, і потягнути нашого колегу на глибшу воду…


Ще одна історія сталася на Янівському затоні, що відділений від русла р. Прип‘ять дамбою (це колишній причал м. Прип‘ять, куди підходили баржі з різними речовинами для гасіння палаючого реактора). Там проходила спільна україно-англійська наукова експедиція відбору проб риби. Ми вже все відібрали, попідписували: ми для себе, англійська група для себе, поскладали в поліетиленові мішечки. Поки все це носили до автомобіля, бачимо, що не вистачає проб, і саме англійських вчених. Де вони могли дітися з асфальтованого причалу? Аж тут вигулькнула ген з-за кущів маленька нагла руда мордочка лисеняти з кульком риби в зубах. Всі дружно почали сміятись, найбільше – англійські науковці.


Співпраця і дружба

З нами останнім часом почали співпрацювати вчені з японського інституту Фукушіми (Фукусіми). Вчимося один в одного. Шкода, що оплату за такі ж дослідження японці отримують в рази більшу. Їм подобається працювати на водоймі-охолоджувачі з європейськими сомами. Недавно їхнє телебачення знімало нашу спільну експедицію (а таких вже було три). Брали в нас інтерв`ю. Потім доктор Нанба-сенсей та доктор Вада-сан передали відео, що показували на одному з центральних каналів Японії.


Скажу, що і науковці англійські, і японські вчені – дуже хороші люди. На державному рівні була домовленість, що японська сторона дарує нашому інституту дуже потрібний сучасний гамма-спектрометр та різну апаратуру, що нам для потрібна досліджень, а ми ділимося своїми знаннями і результатами, так співпрацюємо. У нас спільна біда, і зветься вона –Чорнобиль і Фукушіма.


Паралелі: радіація–вірус

– Ситуація, що склалася нині у світі із поширенням COVID-19, дещо нагадує поширення радіації. І радіація, і коронавірус є невидимими ворогами людини. Але радіацію можна виявити спеціальними приладами. А от коронавірус у довкіллі так швидко не виявиш. Тому він є небезпечнішим, на мою думку, бо ми не знаємо, як його «побачити», щоб захиститись.


34 роки тому ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС для захисту видавали респіратори та дозиметри-накопичувачі. Тим, хто був біля реактора, спецкостюми і протигази, хоч вони й не дуже допомагали. Ми навчилися розпізнавати радіоактивні елементи.

Я не фахівець-бактеріолог, але, на мою думку, маска і нині може зменшити ризик зараження, бо, якщо хвора людина з коронавірусом буде в масці, то це вбереже багатьох, – зазначив Олександр Каглян.


Він наголосив: як показує зростання вмісту стронцію-90 у компонентах екосистем водойм, що утворилися на місці колишньої водойми-охолоджувача ЧАЕС, дослідження зони відчуження є актуальними і нині.


«На жаль, щороку все менше коштів виділяють на українську науку, все більше урізають фінансування медицини, освіти, наукових досліджень, нових розробок. Наш відділ лише за останніх 6 років розробив та затвердив більше 10 патентів на винаходи та корисні моделі, які, до речі, вже оцінили у світі», – підсумував він.

Довідково

За особистий внесок у ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи і радіоактивного забруднення навколишнього середовища та високий професіоналізм Олександр Євгенійович нагороджений грамотою Верховної Ради України, декількома почесними грамотами Президії Національної академії наук, Подякою Київського міського голови В. Кличка та ін. Він – учасник міжнародних конференцій з питань радіонуклідного забруднення іхтіофауни, лауреат Премії ім. Леся Мартовича в номінації «Історичне краєзнавство». На його рахунку – понад 280 наукових публікацій, 4 монографії, 7 книг по краєзнавству.

18 views

Підпишіться на наші новини:

Редакція "Хотинські вісті"

вул. Незалежності, 44,
м. Хотин, Чернівецька обл., УКРАЇНА

+38 (03731) 2-17-63, 
+38 (03731) 2-17-65

hotvisti@gmail.com

  • White Facebook Icon
  • Белый Google+ Иконка

© 2015 "Хотинські вісті". Усі права захищені. Дизайн ІА "НОВОСЕЛИЧЧИНА"

Детальніше тут: https://www.hotvisti.com.ua/products/komanda-rukshina-u-trijtsi-lideriv-yunatskogo-chempionatu-obalsti-z-futbolu/