• Хотинські вісті

Як не стати зброєю в руках ворога в інфопросторі


фото Markus Spiske, zaxid.net

Росія атакує і в українському інфопросторі. Головний плацдарм інформаційного наступу — не в телеефірі, а в соціальних мережах.


Нещодавнє дослідження показало, що соцмережі є головним джерелом новин для 44% українців, а в час війни, коли вся увага прикута для новин і саме в соцмережах вони з’являються найшвидше, цей відсоток, певно, зріс.


Поширювати дезінформацію та маніпулятивні заклики в соціальних мережах ворог може практично безперешкодно. Тож головні інформаційні спецоперації росіян зараз розгортаються в фейсбуку, твітері, інстаграмі, телеграмі та на інших платформах, якими користуються українці.


Налякані, емоційно виснажені, дезорієнтовані люди — перша найлегша мішень.

Друга — ті, що в ейфорії, перезбуджені й охоплені бажанням робити будь-що, аби тільки відчувати причетність до оборони Батьківщини. І тими, й тими ворог може скористатися для досягнення своїх цілей.


Які це цілі? Ось деякі з них.

Посіяти хаос і паніку. Пам’ятаєте Нові Санжари навесні 2020 року, коли місцеві мешканці, налякані перспективою коронавірусу та навмисно накручені у вайберчатах кидалися на автобуси з українцями, евакуйованими з Уханя?


Уявіть, який нищівний ефект може мати паніка зараз, коли в багатьох регіонах тривають справжні бойові дії. Ворог може створити затори на дорогах, якими користуються військові; послати натовп наляканих цивільних на позиції української армії фіктивним «зеленим коридором»; навіть підбурити мирних мешканців чинити спротив нашим військовим, як бувало на Донбасі 2014 року.


Зібрати інформацію. Наприклад, змусити українців фотографувати військову техніку і публікувати її в соцмережах під яким-небудь дурнуватим вигаданим приводом. Відрізнити український БТР від російського пересічний українець навряд чи зможе. Або розпитати в місцевих, як зараз найкраще проїхати до Києва з «гуманітарною допомогою» — підкажуть краще за будь-які гугл-мапи. А підказаним маршрутом поїдуть танки. Залякати і зламати бойовий дух. Учасники Революції гідності мають пам’ятати, як у доленосні дні соцмережі повнились повідомленнями у дусі «Майдан злили, всі розходяться». Почасти їх поширювали боти, але долучались і «корисні ідіоти». Якщо бомбардувати свідомість людей меседжем «все пропало» і «все дарма», це може подіяти.

Від потрапляння в пастку, не застрахований ніхто. Але є кілька порад, які можуть допомогти зменшити ризик.

Не поширюйте повідомлень, автори і джерела яких вам особисто не відомі. Навіть якщо вони здаються вам дуже правдоподібними. Якщо поширюєте якийсь заклик до дії — стежте першоджерелом інформації та видаляйте свій допис негайно, якщо виявилось, що повідомлення сумнівне.


Не виконуйте нічиїх вказівок і порад, окрім тих, що опубліковані на офіційних сторінках військового керівництва держави чи органів державної влади, або тих, які лунають в ефірі «Українського радіо» чи інших офіційних каналів оповіщення.


Не вступайте у соцмережах у жодні конфлікти чи кампанії цькування, ініційовані невідомими вам людьми. Одне з головних завдань Росії — роз’єднати українців і змусити їх битись між собою тоді, коли потрібно разом бити ворога.


Не вигадуйте й не поширюйте патріотичних фейків «для підтримання бойового духу». Вам може здатись це непоганою ідеєю, але це не так. Величезна кількість неправдивих повідомлень, «міських легенд», спростувань раніше поширеної інформації доводить суспільство до того, що воно вже не сприймає на віру жодної інформації навіть із офіційних джерел.


Не відкривайте сумнівних листів та повідомлень від невідомих вам відправників. Вірусна атака під час війни дуже ймовірна. Вам може здаватись, що особисто ваш смартфон чи комп’ютер нікому не потрібен, бо ви — не публічна людина. Але це не так: якщо ви уражені вірусною атакою, ваш ґаджет може стати мережі, яка поширює цю атаку далі.


Не залишайте ніде своїх персональних даних — онлайн-анкети, петиції та інші форми, які просять вас вводити інформацію про себе, під час війни є особливо небезпечними. Краще вашого підпису не буде під черговою петицією «забороніть Путіна», ніж інформація про вас потрапить до ворожої бази даних.


Видаліть вайбер — або, принаймні, припиніть читати групи, в яких поширюється неперевірена інформація. Велелюдні немодеровані чати, куди може додаватися хто завгодно — територія особливої небезпеки.


Не реагуйте на масову розсилку sms або повідомлень у месенджерах, навіть якщо відправник — нібито якась серйозна організація чи орган влади. Все важливе, що має повідомити влада, вона повідомить через офіційні канали оповіщення та свої верифіковані сторінки у соцмережах.

Коли хтось розповідає вам захопливу, жахливу, тривожну новину — запитайте про джерело. Й не полінуйтесь перевірити, чи справді в цьому джерелі є така новина. Якщо ні — переконайте співрозмовника не поширювати цю інформацію.


Робіть перерви у споживанні інформації, а особливо — в її поширенні. Хвилини, витрачені на хатні справи, волонтерство, особисте спілкування з рідними і близькими — корисніші, ніж хвилини гортання стрічки новин, яка приносить вам деструктивні емоції.


Якщо ви бачите повідомлення, що «все пропало», влада всіх злила, Україна капітулювала, українські військові здали зброю, президент подав у відставку абощо — це фейк. Це неможливо — Україна бореться за своє майбутнє і не здасться ніколи. Не здавайтесь і ви!

Автор тексту Отар Довженко для Lviv Media Forum.


43 views0 comments