• Хотинські вісті

Хотинщина попрощалася з хоробрим воїном Віталієм Герегою



Перестало битися велике і добре серце хороброго воїна. Молодший сержант Віталій Герега загинув унаслідок осколкового поранення 9 липня у Донецькій області. Воював на передньому краї, на самому «нулі».




Він родом з Білівців, з багатодітної дружної сім‘ї, в якій не було великих статків, але панували велика любов, злагода та взаємодопомога. Матір Галина, втративши чоловіка, мусила піднімати дев‘ятеро дітей самотужки.


– У Галини Назарівни три дочки та шестеро синів. Двоє з них брали участь в АТО: у 2014-му році, з початком бойових дій на сході України став до лав захисників Сергій, а через рік – Віталій, – розповідає діловод міської ради з Білівців Тетяна Галак. – Він дуже хороша людина, не чекаючи повістки, у березні вирішив стати на оборону країни від російських загарбників.


Вдалося поспілкуватися і з братами Віталія: старшим Валентином та молодшим Володимиром.


– Ми зідзвонювалися з Віталієм, він мало розповідав, але зрозуміло, що на передовій доводилося важко, – говорить Валентин. – Особливо під Сєвєродонецьком... Куди передислокують надалі, на той момент він не знав. А з 2 липня зв’язку з ним уже не було…


Як розповідають брати, Віталій був виваженим, спокійним, дуже роботящим, працював і в рідному селі у фермерському господарстві, і в Хотині та Чернівцях. За професією – електрозварник. Ніколи не відмовляв у допомозі рідним, друзям чи знайомим, робив це щиро і з радістю. Дуже любив свою дочку Світлану. Саме про неї та про маму Галину Назарівну найбільше турбувався, хвилювався і сумував за ними.


Про це згадує і побратим Віталія – Роман Мазур з Хотина. Він розповідає:


«Важко йому було, чи ні, але він намагався нікому це не показувати, завжди усміхався, переживав за інших, особливо за маму та доньку. Був дуже добрий, чуйний, серйозний.


Ми з ними стали наче рідні, адже разом були призвані за мобілізацією, багато чого пройшли з ним – від збірного пункту до передової. Спочатку були на Миколаївщині, потім на Донеччині. І хоч там потрапили у різні підрозділи, однак підтримували один одного.


Всяке бувало. Віталій – надійний друг і побратим, безвідмовний, завжди готовий допомогти з дорогою душею. Я знав, що у складній ситуації він підтримає…


Віталій з іншими військовими дивом вийшли з оточення у районі Рубіжного. Воював на крайніх позиціях. Наскільки мені відомо, потрапив під потужний ворожий мінометний обстріл. Це велика втрата, щиро співчуваю рідним», – сказав Роман.



Віталія Герегу провели в останню дорогу у середу, 13 липня. Процесію зустрічали в Атаках білівчани, військові та колектив міської ради, багато небайдужих жителів Хотинщини. Похоронили Героя у рідному селі Білівці.


Вічна слава і світла пам'ять полеглому захисникові.

Дякуємо, що тримав небо над нами.

1,967 views0 comments