• Хотинські вісті

Хотинська громада прощалася з учасником бойових дій Василем Морозом



У березні цей молодий військовий-контрактник мав повернутися додому...


Озвалася болем у кожному серці та сколихнула всю Хотинську громаду чорна звістка: у запеклих боях під час масованого артобстрілу на сході країни загинув Василь Мороз із Хотина. Йому у лютому лише виповнилося 30 років. Але він уже вдруге перебував у "гарячих точках" у зоні протистояння.



Василь Леонідович Мороз був учасником бойових дій, у 2015–2016 роках захищав рубежі на сході України. А рік тому підписав контракт на військову службу.

І з початком повномасштабної війни мужньо боронив рідну країну від рашистської орди. Загинув, як справжній воїн, у бою. Захищаючи всіх нас, віддав найдорожче – життя.


Десятки лампадок освітлювали дорогу додому

Уночі в неділю на в'їзді в Атаки хотинчани з лампадками, стягами і навколішки зустріли загиблого Героя. Десятки людей супроводжували процесію до будинку, де жив Василь. І не розходилися, схиливши голови у скорботі. У темряві горіли десятки вогників удячності та шани.


– Дякую, що уважили, що не спите, бо хлопці там в окопах та бліндажах теж не сплять, захищаючи усіх нас, – сказав його батько Леонід Мороз, звертаючись до численних присутніх. – Нам тут тепло, є газ, світло, їжа, все є. А як там бійці, ми не знаємо. І вони не скажуть.

Батькові не часто вдавалося почути голос сина. Василь ніколи не скаржився, у коротких телефонних розмовах запевняв: "Усе добре, тату. У бліндажі тепло…".


Хотинський міський голова Андрій Дранчук подякував батькам загиблого за те, що виховали такого сина: відважного, відповідального, небайдужого, справжнього патріота і Героя. Уся громада у глибокій скорботі.


Не ховався за спинами інших

У понеділок сотні жителів Хотинщини, учасники бойових дій, представники районної і міської влади, військові капелани та священники ПЦУ з усієї Буковини прийшли провести Героя від домівки до місця останнього спочинку в селі Атаки.






Під час прощання представники 1 відділу Дністровського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Іван Ванзар та Євген Ліскун висловили всім рідним загиблого щирі співчуття і передали прапор батькам Василя, наголосивши:


«Він хоробро боронив Україну, не ховався за спинами інших, захищав рідну землю до останнього подиху».



А також запевнили: смерть їхнього побратима не буде даремною, бо українські захисники і захисниці самовіддано продовжать боротьбу з окупантами за кожен клаптик нашої землі аж до перемоги.


На честь Героя дали військовий салют.


Герої не вмирають, доки їх пам’ятають. Вічна слава!

1,066 views0 comments