• Хотинські вісті

Формула успіху в науці Тетяни Подорожної



11 лютого – Міжнародний день жінок і дівчат у науці


Хотинщина зростила чимало відомих особистостей, які досягли висот у різних галузях знань. Серед цієї плеяди є і жінки. Десятки з них захистили кандидатські та докторські дисертації з природничих та гуманітарних наук.


А от у юриспруденції першою, хто здобув докторську ступінь, стала корінна хотинчанка Тетяна Станіславівна Подорожна. А нещодавно вона стала професоркою.


Оскільки 11 лютого – Міжнародний день жінок і дівчат у науці, публікуємо інтерв’ю з науковицею.


Її родинна оселя – поблизу Хотинської фортеці, отож дівчинкою з однолітками постійно гралася на території цитаделі. Вже тоді почав формуватися характер майбутньої науковиці, в основі якого – цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність. Це в подальшому і стало формулою її успіху в науці.


Тетяна навчалася у Хотинській середній школі № 1 з великим бажанням і закінчила її у 1996 році із золотою медаллю.


Особливо легко їй давалися предмети суспільного напрямку – історія, правознавство, яке я викладала. Дівчина була учасником та призером різноманітних олімпіад, конкурсів. Але найбільше Тетяну вабила юриспруденція.


– Хто прищепив потребу постійно вчитися? – цікавимося у Тетяни Станіславівни.


– То в мене родинне, бо і бабуся, і матір працювали вчителями. Із дитинства усвідомила значення книг – джерела знань. Вдома у нас було багато літератури. І в мене нині чимала бібліотека.


– Під чиїм впливом обрали фах правника?

– У старших класах вагалася, хотілося стати і лікарем. Та коли була випускницею, шалька терезів схилилася на бік спеціальності юрист, хоча в родині ним ніхто не був, – пригадує Т. С. Подорожна.

Із 1996 до 2001 року вона навчалася та з відзнакою закінчила юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича за спеціальністю «правознавство».


Трудову діяльність розпочала асистентом кафедри економічної теорії та права Подільського державного аграрно-технічного університету. У 2009 році здобула другу вищу освіту на економічному факультеті цього навчального закладу за фахом менеджмент організацій.


У листопаді 2006 року вступила до аспірантури Львівського державного університету внутрішніх справ України, а через три роки у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка захистила кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.


У 2012-му їй присвоєно вчене звання «доцент».

Далі навчалася у докторантурі Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. І у жовтні 2017 року захистила докторську дисертацію.


Т. С. Подорожна – авторка та співавторка більше ста наукових праць, серед яких сім монографій. Брала участь у багатьох міжнародних та всеукраїнських конференціях у галузі права.

Неодноразово виступала офіційною опоненткою на захисті кандидатських та докторських дисертацій з теорії права та конституційного права у різних вищих навчальних закладах України.



– Займатися наукою для вас – це…

– У першу чергу, – реалізація себе, – наголошує Тетяна Станіславівна. – Науку необхідно любити як процес пізнання і жити нею.


– Викладацька діяльність – то обов’язок чи потреба?

– Обов’язок, адже ставши на цей професійний шлях, маю донести знання до студентів, прищепити їм любов до юриспруденції. Важливо налагодити зв’язок з аудиторією, заохотити молодь до самовдосконалення.


– Ви захистили докторську дисертацію у тому віці, коли більшість науковців ще не підійшли і до кандидатської. Завдяки чому таке вдалося?

– Своїй наполегливості. Адже мала мету і дійшла до неї. Причому через різні перепони, бо надто складно довелося на цьому шляху. А особливо жінці, якій необхідно піклуватися про сім’ю, ростити і виховувати дітей.


– Хто з вчителів у школі справив на вас найбільший вплив і чому?

– Їх було чимало. І кожен вніс часточку праці і душі у формування мене як молодої людини.


– А з викладачів чи наукових керівників?

– І в університеті склалася аналогічна ситуація. Особливо ж запам’яталася докторка юридичних наук, професорка Лідія Костянтинівна Воронова, яка викладала фінансове право, – розумна, мудра, справедлива жінка, з якої брала приклад, – зазначає Т. С. Подорожна.


Недарма кажуть, що реалізований інтелектуальний потенціал учня – найвища нагорода для вчителя. Т. С. Подорожна, як викладачка, підкорює своєю манерою доносити до студентів основну сутність програмового матеріалу.


Це добра, душевна та комунікабельна людина, з якою приємно та легко спілкуватися. Вона з повагою ставиться до усіх – чи то дорослий, чи то дитина. Тетяна Станіславівна завжди уважно вислухає та підбадьорить, підкаже, допоможе справою та порадою.


Вона входить до науково-консультативної ради при Верховному Суді, редакційних колегій низки наукових фахових видань.

– Чи престижна нині робота вченого?

– Нині наука потерпає через недофінансування. З цієї та інших причин її престиж суттєво знизився. Хоча за нею і фахівцями, що в ній працюють, – майбутнє країни, адже доробок учених визначає прийдешнє суспільства.


– Ваше резюме як науковиці: у чому головні причини, що незалежна Україна та складно спинається на ноги?

– Перш за все тому, що роками в усіх сферах життєдіяльності панує корупція. А ще втратили значну частину економічного та людського потенціалу, в тому числі і вчених. Відтак деградували наука, освіта, починаючи зі школи,– наголошує Тетяна Станіславівна.


Т. С. Подорожна – докторка юридичних наук, професорка, викладачка кафедри теорії держави і права юридичного факультету Львівського торговельно-економічного університету.


Вона творчо ставиться до своєї діяльності, порядна та чесна людина. Їй можна довіритись, а також ні на хвилину не засумніватися у її щирості.


Разом із чоловіком виховують двох синів-школярів, які вже замислюються про майбутню професію, пов’язану з юриспруденцією.


– В останні десятиліття чимало молодих людей, особливо дівчат, постають перед дилемою: шлюб чи кар’єра? Як її розв’язати? – розпитуємо у Т. С. Подорожної.


– Як на мене, то головне, щоб чоловік розумів і підтримував дружину. Мій Олександр усіляко сприяє становленню та розвитку моєї кар’єри. Відчуваю його повагу як до дружини, матері наших дітей, зрештою, як до особистості. Отож з власного життєвого досвіду скажу: шлюб і кар’єру можна і потрібно поєднувати, було б лише обопільне бажання подружжя, – переконана Т. С. Подорожна.

Інтерв’ю підготовлене у співпраці з Ніною Хоменко,

вчителькою історії та правознавства Хотинської ЗОШ І–ІІІ ступенів №1.






457 views0 comments