• Хотинські вісті

У Хотині біля пам’ятника жертвам голодоморів і репресій відбувся мітинг-реквієм



«Пам'ять від жаху кричить, серце від болю щемить»

Виповнюється 100 літ з часу першого масового голоду в Україні 1921–1923 років та 75 літ від голоду 1946–1947 років. Їх жертвами стали сотні тисяч українців: і дорослих, і дітей.


У четверту суботу листопада в Україні ушановують пам’ять жертв голодоморів та політичних репресій. Це щорічний національний вікопомний день, встановлений на згадку про загиблих страшною голодною смертю українців та скалічених доль тих, хто потрапив під жорна тоталітарного режиму і висланий з рідної землі.


У Хотині біля пам’ятного знака жертвам більшовицького режиму, голодоморів і політичних репресій відбувся мітинг-реквієм «Пам'ять про живих і ненароджених».


На захід запросили учасників Хотинської громадської організації «Товариство політв’язнів та репресованих». Ушанувати пам'ять жертв голодоморів прийшли представники міської ради, установ та організацій Хотина, юні джури із Хотинської ЗОШ №5.



Ведуча мітингу-реквієму Світлана Шалаєва зачитала спогади очевидців тих лихоліть.

  • Мороз йде по шкірі, коли уявляєш, як діти пухли з голоду і просили шматочок хліба.

  • Як кволі люди їли не лише лободу і жом, а й мишей, жаб, ворон, котів і собак… Траплялися і випадки канібалізму.

  • Як щезали цілі села і не було кому хоронити померлих.

  • Половина загиблих внаслідок Голодомору 1932–1933 – малюки та підлітки. Той геноцид забрав життя орієнтовно 1,5 мільйона дітей віком до 10 років.


«Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой на роки, десятиліття… Але у вільній Україні заговорили вуста мільйонів свідків трагедії, коли у країні – «житниці Європи» – з голоду люди мерли, як мухи. Нині пам'ять від жаху кричить, серце від болю щемить», – сказала ведуча.



З лампадками в руках присутні схилили голови і хвилиною мовчання пом’янули мільйони невинних жертв нелюдського жахливого злочину – голодоморів та репресій в Україні.


Поминальну панахиду за померлими настоятель храму святих благовірних князів Бориса і Гліба ПЦУ м. Хотин Дмитро Шора.



До пам’ятника поклали квіти і запалені лампадки. «Світло цих свічок нехай буде даниною шани померлим і ненародженим. Не дамо голосам правди згаснути! Україна пам’ятає. Світ визнає», – зазначила Світлана Шалаєва.


Не забудемо про мільйони загиблих голодною смертю.

Необхідно, щоб наступні покоління берегли пам’ять про ті страшні події, аби такі трагедії ніколи не повторилися.




Всеукраїнська акція «Запали свічку»

Традиційно у четверту суботу листопада о 16.00 год. оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку».


Небайдужі несуть свічки до пам’ятників жертвам голодомору та політичних репресій, а також ставлять символічні горщики із зерном та хліб.

Долучитися може кожен, зокрема запаливши свічку на підвіконні своєї оселі.



Довідково:

Масштаби голоду на півдні України більшовики всіляко приховували, розповідаючи лише про «продовольчі труднощі». Нині Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України оцінює втрати українців від надсмертності в 1921–23 роках на рівні 935,8 тисяч осіб. 40% із них становили діти до 14 років.


Міжнародна допомога стабілізувала ситуацію в Україні, чим одразу скористалися більшовики, розпочавши світовий експорт зерна – 13,5 млн пудів зерна нового врожаю з України було відправлено за кордон. Так само хліб і продовольчі запаси продовжували вивозити в Росію. Через це в південних регіонах України голод тривав до літа 1923 року.


Масовим голодом пригасили селянський повстанський рух, що ширився Україною. Більшовики це врахували. Уже за десять років вони застосують практику «впокорення голодом», організувавши в Україні штучний Голодомор-геноцид, щоб закріпити свою політику на окупованих землях.

65 views0 comments