• Хотинські вісті

Став волонтером за родинною традицією та покликом серця



Коли рідна країна в небезпеці, на її захист у тилу став і відомий на Хотинщині ветеран лісової галузі, який чверть століття очолював колектив Хотинського лісництва, Почесний лісівник України Віктор Миколайович Кучер. На шостому десятку літ він влився у лави волонтерів зовсім невипадково, а за покликом серця, громадянським обов‘язком та за родинною традицією. В. М. Кучер – син фронтовика та батько солдата.


Дивовижним чином в історичній ретроспективі переплітаються долі українців, навіть у масштабах однієї родини. Батько Віктора Миколайовича свого часу брав активну участь у бойових діях під час Другої світової, нагороджений медалями та орденом.


А син – Микола Вікторович – у 2019 році уклав контракт на службу в Збройних силах України. Брав участь в Операції об‘єднаних сил на сході країни. А з початком повномасштабної російсько-української війни боронить нас від загарбників, зокрема, коли вони наступали на Київському напрямку.


І зять Віктора Миколайовича Олексій захищає рідну землю на фронті у Донецькій області. Раніше брав участь у бойових діях у період проведення АТО на сході.


«Хлопці захищають нас на фронті, а ми підтримуємо у тилу»



На запитання, що спонукало до цього, В. М. Кучер каже:

– То мій громадянський обов‘язок та поклик серця – хлопці захищають на фронті, а ми підтримуємо їх у тилу.


– У чому полягає ця допомога? Як дізнаєтеся, у чому військовослужбовці мають потребу?

– Від земляків, які наразі воюють. Вони повідомляють, що конкретно їм необхідно, а також їхнім підрозділам. І сільські та міська ради, і місцеві підприємці та жителі громад надають кошти для придбання потрібного. Це запчастини до військових автомобілів, бронежилети, тепловізори, на­ко­лінники. Батько і син Бруси з Хотина надали квадрокоптер, а запасні акумулятори до нього купила і передала наша землячка Тетяна Крамар-Мельничук, яка нині за кордоном.


Хотинська міська рада теж багато допомагає. Підтримку отримуємо від очільника громади Андрія Дранчука та його заступника Данила Білецького.



З оперативного штабу Хотинської міської ради отримували необхідні бійцям багато ліків для надання екстреної допомоги на полі бою, різні продукти, зокрема швидкого приготування, предмети гігієни, спальні мішки, каремати та інше.




Щодо збору допомоги, то працюємо у тісному контакті з колективом Рукшинського ліцею, де директором Сергій Шишковський.



Підприємець з Хотина Олексій Сторожинецький, дізнавшись, що їду на фронт, передав хлопцям сигарети, енергетичні батончики та адресну посилку.


Пальне для поїздок до захисників і захисниць у регіони, де ведуться бойові дії, виділяє директор сільгосппідприємства «Злагода» з Рукшина Валерій Філіпчук.


Також інші підприємці, жителі громад допомагають військовослужбовцям, чим можуть. Бо вони – люди з добрими серцями.


"Побачене під час поїздок не забуду ніколи"



– Скільки разів ви вже здійснювали волонтерські поїздки у регіони, де відбуваються бойові дії? Чи не побоювалися потрапити під обстріли?


– Хоча й була певна небезпека, проте вирішив вирушити у дорогу. Декілька разів їздив власним вантажним бусиком.

Побував у місцях, де дислокуються військові підрозділи у Житомирській та Київській областях. Два рази – коли відбувалися активні бойові дії, третій – коли вони стали спадати.



– Які небезпечні ситуації виникали?

– Бувало, що на автошляхах траплялися осколки від мін та снарядів (ними можна пробити колеса), різного розміру вирви. А ще підірвані мости. Доводилося долати водойми переправами, які ще не розмінували, або понтонними тимчасовими мостами.



Перші два рази вирушав у дорогу самий, аби нікого не наражати на небезпеку. Пересувався за відомим маршрутом до земляків, які зараз на фронті. Декому передавав посилки від рідних, – зазначає волонтер.


– Що довелося побачити дорогою?

– Розбиту ворожу техніку, зруйновані російськими окупантами житлові будинки, підприємства, школи.


Складалося враження, що ворог намагається у першу чергу знищити будь-які об‘єкти, у яких потенційно можуть перебувати українські військові.


Вразило побачене у Малині, що на Житомирщині, коли авіабомбою знищені усі споруди на площі. А будівля церкви всупереч усьому встояла. Лише фасад посікли осколки, ударна хвиля вибила вікна та частково пошкодила купол. А над вхідними дверима – ікона Божої матері. І на ній жодної подряпини.

У захисників бойовий настрій, вони заряджені на перемогу


– Як налаштовані наші військові?

– Хлопці заряджені на перемогу. Під час зустрічей та розмов з ними відчував, що їх переповнює ненависть до ворогів, адже бачили звірства та численні злочини рашистів на деокупованих територіях.


А ще наші військовослужбовці безмежно раді, що Хотинщина про них пам‘ятає і дбає про їхні потреби. І щиро вдячні за допомогу, яку їм надають люди. Хоча з 2014 року ситуація у Збройних силах України із забезпеченням значно змінилася на краще, проте захисникам і захисницям необхідні і домашні харчі, виготовлені з любов‘ю, через які вони відчувають тепло сердець земляків.


Також бійцям дуже потрібні повноприводні автомобілі, зокрема джипи, від цього часто залежить їхнє життя.

Авто бійців після одного виїзду: без жодного скла і з численними ірками від куль.

– Які мали цікаві зустрічі?

– На передовій дізнався, що бойовим медиком в одному з підрозділів служить дівчина з Хотина – Тетяна Мельничук. Вона в армії з 18 років і вже 5 літ – серед захисниць України. Їй доставив ліки для надання пораненим невідкладної медичної допомоги. А 11 квітня оприлюднено черговий указ Президента про нагородження героїв російсько-української війни. І Тетяна відзначена орденом «За мужність» ІІІ ступеня.


Переконаний, що з такими відважними захисниками і захисницями Україна неодмінно переможе окупантів. А ми, волонтери, і надалі підтримуватимемо військовослужбовців на фронті, щоб вони вигнали ворога з української землі і запанував такий жаданий мир, – наголошує В. М. Кучер.

131 views0 comments