• Хотинські вісті

Сергій Пивоваров: "Не можна допустити позбавлення Хотина статусу адмінцентру"




На захист Хотина

Довідавшись про «перспективи» проведення адмінреформи у Чернівецькій області і ймовірність позбавлення міста Хотин статусу адміністративного центру, доктор історичних наук, професор, дослідник історико-археологічної спадщини регіону Сергій Володимирович Пивоваров надав «Хотинським вістям» коментар, в якому не тільки детально описав історичне значення Хотина, як важливої адміністративної одиниці, а й поділився своїми міркуваннями з приводу визначення центру округу.


– На мою думку, у жодному разі не можна допустити позбавлення Хотина статусу центру, адже саме це місто протягом тисячоліття було важливим суспільно-економічним, адміністративним і культурним центром українських земель, які входили до різних державно-політичних утворень. Хотин повинен бути центром адмінодиниці, яка може називатися й «Дністровський район», адже він знаходиться безпосередньо на березі цієї великої європейської ріки.


На українських землях небагато історичних пам’яток, які б за своєю славою та знаменитістю порівнялися із стародавнім Хотином. Під стінами могутньої фортеці неодноразово вирішувалася доля європейських народів, тут проходив трансконтинентальний торгівельний шлях, зустрічалися і взаємозбагачувалися культурні надбання християнського та мусульманського світів.


Але, окрім історичної традиції, про яку мова піде далі, нині це місто є досить розвинутим економічним центром із налагодженим адміністративним управлінням, звідки без зайвих витрат є можливість здійснювати керівництво регіоном Середнього Подністров’я. Через Хотин проходить важлива автомобільна магістраль, яка зв’язує буковинську столицю із Києвом. І саме тут без перебільшення туристична мекка України – Хотинська фортеця, – зазначає професор, – Тому пояснити причину перенесення адмінцентру тільки тим, що Хотин географічно розташований не в центрі адмінрегіону, не можливо. Проте у чиновників є свій «сенс» й свої «пояснення», які так добре розуміють пересічні українці й з гнівом їх викривають, але вже тоді, коли витрачаються мільйони гривень і ми знову визнаємо «помилковість» владних рішень.

Не забуваймо, що у наступному році будемо святкувати 400-річчя Хотинської битви 1621 року, і передбачається низка важливих заходів, приїзд міжнародних делегацій на відзначення події, коли було врятовано Європу від поневолення. Можливо провладним структурам варто ще раз згадати минуле Хотина? І добре подумати над майбутнім рішенням, – міркує Сергій Володимирович.

«Хотин протягом століть залишався адміністративним, військово-політичним, торгово-економічним і культурним центром: із давньоруського періоду донині»:

історична довідка

«Ой Хотине, граде давній,

На всю землю вельми славний!»

(з української народної пісні).


Перша писемна згадка про Хотин відноситься до кінця ХIV ст. Але історія фортеці і міста значно давніша. Археологічними дослідженнями встановлено, що перші поселення в околицях сучасного Хотина з’явилися ще в пізньопалеолітичний час (35–10 тис. років тому). У добу енеоліту (трипільська культура – IV–III тис. до н.е.) тут уже існувало декілька селищ. Життя на берегах ріки продовжувалося і в ранньозалізний вік (І тис. до н.е.), але найбільша кількість пам’яток, знайдених у Хотині, відноситься до слов’янського (VI–X ст.) та давньоруського (XII–перша половина XIII ст.) часу.


Особливо важливі археологічні матеріали були виявлені на території самої фортеці, де на глибині 6–8 м було досліджено рештки споруд слов’янського часу (VIII–X ст.).

У Х–ХІ ст. на високому мису над Дністром зводяться перші оборонні дерев’яно-земляні укріплення, вважається, що їх будівництво започаткував київський князь Володимир Святославич. Їх рештки знайдені під кам’яними стінами фортеці ХІІІ–ХVI ст. Саме з цього часу можна говорити про початок давньоруського міста, загальна площа якого досягла згодом близько 20 га. Уже тоді поселення із фортецею були значним адміністративним, господарсько, військово-політичним і культурним центром життя Середнього Подністров’я.


За задумом Великого київського князя Володимира Святославича (960/963 – 1015 рр.) фортеця над Дністром постала, як опорний пункт, що представляв владу київського князя у регіоні. Тобто, Хотин став форпостом й місцем перебування князівської адміністрації та дружини. Отже, ще тисячу літ назад Хотин був, говорячи сучасною мовою, адмінцентром величезного регіону Прикарпаття й Подністров’я – твердить професор.


У ХІІ–ХІІІ ст. Хотин входив до складу Галицької (з кінця ХІІ ст. Галицько-Волинської) Русі. Центром населеного пункту спочатку була дерев’яна фортеця, на її місці в другій половині ХІІІ ст., під час князювання Данила Галицького, збудували потужні кам’яні укріплення.

І знову ж у ХІІ – ХІІІ ст. Хотин продовжував залишатися військово-адміністративним центром давньоукраїнських земель, де зосереджувалася світська й духовна влада.

Вигідне розташування міста сприяло його економічному процвітанню. Знайдені в околицях Хотина нумізматичні матеріали: скарби римських та візантійських монет засвідчують важливу роль поселення в торгово-економічних зв’язках із Причорномор’ям та Подунав’ям. Про важливість переправи через Дністер біля Хотина засвідчує і унікальна знахідка – скарб із понад тисячі західноєвропейських брактеатів, захований близько 1230 р. Численні монетні, знайдені у пізніші періоди. підтверджують важливу роль Хотина у трансєвропейській торгівлі.


Із другої половини ХІV ст. територія Середнього Подністров’я увійшла до складу Молдавського князівства. Хотин і надалі знаходився на пожвавленій торговій дорозі, яка зв’язувала столицю князівства Сучаву через Дорогинь (Дорохой) із Кам’янцем на Поділлі.


У цей час була реконструйована і розбудована кам’яна фортеця за молдавського господаря Стефана Великого у 60–70-х рр. ХV ст. Нові роботи із розширення фортечних укріплень проводилися господарем Петром Рарешем у 1542–1545 рр., після яких цитадель набула сучасного вигляду.


Поряд із фортецею у добу середньовіччя розвивалося й міське поселення. У Хотині діяла митниця, яка вперше згадується в привілеї молдавського господаря Олександра Доброго львівським торгівцям від 8 жовтня 1408 р., і яка діяла аж до початку ХІХ ст.

Від середини ХV ст. у місті активно функціонував ринок, що було важливою ознакою міського характеру поселення і торгівельних занять частини його жителів. Тоді ж, для перевозу через Дністер була споруджена паромна переправа.

Місто Хотин у цей період було центром волосної адміністрації на чолі із старостою (пиркалабом).

У середині ХVI ст. Хотин відігравав значну роль у міжнародній торгівлі. Тут сім разів на рік збирався ярмарок. Головним товаром була худоба, про масштаби хотинського ярмарку свідчить прибуток місцевої митниці, який сягав 10 тисяч талерів на рік. У місті проживали торгівці, які підтримували безпосередні контакти із Львовом, Кам’янцем-Подільським, Сучавою, польськими та німецькими містами.


У Хотині розвивалося міське ремесло та роздрібна торгівля. Із актових джерел дізнаємося, що в ньому працювали професійні кожухарі, чоботарі, ковалі, гончарі та навіть був золотар (ювелір). Турецький мандрівник Е. Челебі відзначав, що 1657 р. в місті було понад 50 крамниць, у яких торгували місцевою та привізною продукцією.

На початку XVIII ст. територія Хотинщини опинилася у складі Турецької держави і увійшла до складу нахіє (райї) й управлялася османською адміністрацією. До відання останньої входили всі судові, господарські, податкові, митні функції великого регіону. Отже, і у цей час Хотин продовжував бути адміністративним центром.

Після російсько-турецьких воєн Хотин увійшов до складу Російської імперії. У складі якої став повітовим центром. 1826 р. йому було надано герб. У його центрі, на золотому полі, розташовувалася тривежова цитадель, центральна башта якої увінчувалася символом мусульман – півмісяцем. Зверху, над зображенням фортеці, розташовувалися перехрещені шаблі і хрест на знак перемог православного воїнства над мусульманським.

Протягом ХІХ ст. Хотин залишався великим торгівельним і ремісничим центром Бесарабської губернії, на кінець століття у ньому проживало майже 20 тисяч мешканців і він займав друге місце, після Кишинева, за чисельністю ремісників.

Адміністративним центром Хотин продовжував залишатися і в складі Румунського королівства і у радянський час та період незалежної України.

– Постає питання: для чого порушувати історичну традицію? Тим більше, що для цього, на мою думку, немає жодних підстав, окрім звичайно «інтересів» окремих осіб. Адже, ми вже це проходили, як співалося у одній із радянських пісень «ми все зруйнуєм, а потім…», і знаємо, що з цього вийшло, – констатував Сергій Пивоваров, доктор історичних наук, професор, заступник з наукової роботи генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Підпишіться на наші новини:

Редакція "Хотинські вісті"

вул. Незалежності, 44,
м. Хотин, Чернівецька обл., УКРАЇНА

+38 (03731) 2-17-63, 
+38 (03731) 2-17-65

hotvisti@gmail.com

  • White Facebook Icon
  • Белый Google+ Иконка

© 2015 "Хотинські вісті". Усі права захищені. Дизайн ІА "НОВОСЕЛИЧЧИНА"

Детальніше тут: https://www.hotvisti.com.ua/products/komanda-rukshina-u-trijtsi-lideriv-yunatskogo-chempionatu-obalsti-z-futbolu/