• Хотинські вісті

Митці з Недобоївців розповіли про свій творчий шлях



У неділю – День художника

10 жовтня в Україні відзначають професійне свято творчі люди – ті, котрі вміють відобразити красу навколишнього світу на папері чи полотні, помічають прекрасне у буденному. Лише художник може додати яскравих фарб у похмурий день і змусити когось посміхатися.


Напередодні Дня художника кореспондентка «Хотинських вістей» взяла інтерв’ю у Івана Гуцула та його сина Віктора з Недобоївців. Чимало цікавого вдалося дізнатися про митців-земляків, зокрема про те, яким був їхній шлях у мистецтві, чим нині займаються та про їхню любов до прекрасного, що передавалася з покоління в покоління.


Картини Івана Гуцула – у галереях і приватних колекціях

у Європі, Америці та Австралії


Іван Гуцул народився 25 січня 1959 року в селі Недобоївці, де проживає й донині. Іван Андрійович викладає на кафедрі образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва у Кам’янець-Подільському національному університеті ім. І. Огієнка.


Захистив дисертацію і отримав ступінь кандидата мистецтвознавства, доктора філософії та вчене звання доцента. Окрім викладацької, продовжує творчу і наукову роботу. Є членом Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, Асоціації художників-християн України (голова західного регіону), учасник багатьох художніх виставок і пленерів.


Роботи Івана Гуцула є у галереях і приватних зібраннях творів не лише в Україні, а й Німеччині, Польщі, Румунії, Австралії, Канаді, США. Зокрема, картини художника зберігаються в музеї генерал-губернатора Канади, колекції експрезидента Німеччини Крістіана Вульфа, а також у Кам’янець-Подільському історичному музеї-галереї.


Іван Андрійович – переможець конкурсу «Скандинавська хвиля» (Фінляндія, 2012 р.), «Кращий проєкт» (Німеччина, 2013), фіналіст міжнародного конкурсу-пленеру «Кращий художник 2020» (Вінниця). А також занесений до енциклопедії професійних художників північної Німеччини, різних художніх каталогів і довідників України. Нагороджений урядовими дипломами і грамотами, орденом «За розбудову України», відзнакою «За заслуги перед Буковиною».



– З чого розпочався ваш шлях як художника?

Малювати любив з дитинства, розповідає Іван Гуцул. Пробуджували дитячу уяву згадки тата Андрія, як він разом з дідом (своїм батьком) Омеляном у власному вітряку мололи борошно, хазяйнували на полі. Мабуть тому вітряки, як символ с. Недобоївці завжди займають значне місце у моїй творчості.


Мій шлях як художника розпочався, напевне, з того, що я був у першому наборі Хотинської художньої школи (тодішній директор Павловський, викладач В. Кушнірюк). І першим з її випускників у 1974 році вступив до Одеського державного художнього училища, яке закінчив у 1978-му. Далі служив в армії, працював художником-оформлювачем на різних підприємствах, починаючи з часів «перебудови» інтенсивно займався творчо-виставковою діяльністю і в 1999 році був прийнятий до Національної спілки художників України.


– Чи доводилося бувати закордоном із виставками?

­У 1994 році був запрошений місцевим муніципалітетом містечка Мольберген (Нижня Саксонія, Німеччина) з персональною художньою виставкою, після якої додалася ще і закордонна творча діяльність. Виставляв свої картини в багатьох галереях і виставкових залах Німеччини, Європи, Австралії (Кльоппенбург, Ауріх, Бремен, Льоне, Бадбефессен, Мюнхен, Бадцвішенан, Кронінген, Амстердам, Мельбурн і т.д.).


За кордоном часто проводив різні художні майстеркласи, курси і семінари. На пропозицію місцевої влади Мольбергена у 2003 році відкрив власну художню школу «Ренесанс», де вчилися учні різного віку.

Паралельно продовжував самоосвіту, і в 2012 році в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка за профільною темою «мистецька педагогіка» захистив магістерську роботу. Мене запросили стати викладачем кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва до цього ж вузу. Уже працюючи, захистив дисертацію і отримав ступінь кандидата мистецтвознавства, доктора філософії та вчене звання доцента.


Непохитність віри в Ісуса Христа допомагає переносити всі труднощі як життєві, так творчої боротьби. Ця віра стала стержнем збереження особистості, християнських і загальнолюдських цінностей, культурних надбань, патріотичного відношення до свого народу і незалежної України.


Віктор Гуцул пішов шляхом батька

і нині продає картини через Інтернет

– Як історія батька вплинула на вас?

Я ріс в оточенні картин, із запахом фарб, мене то дуже цікавило, – із захопленням ділиться Віктор Гуцул. Коли тобі тато пояснює математичні рівняння на тюбиках олійної фарби і пензлях, це залишає свій відбиток. До речі, з математикою в школі в мене так і не склалось, усміхається художник.


– Коли з’явилося бажання малювати?

Точно не пам’ятаю, я був як і всі діти, ходив до школи. Однак паралельно вчився в Хотинській музичній та художній школах. Батьки дбали про різносторонній розвиток мене і моїх сестер. Після 9 класу подався до вищого професійного художнього училища №5 м. Чернівці на спеціальність художник-оформлювач. Але ним я не став.


Під час навчання більше захопився музикою. І коли постало питання, що робити далі, тоді все ж таки вирішив, що буду художником і вступив у Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка за спеціальністю «Реставрація творів мистецтва». Де навчався 6 років і отримав ступінь магістра.


– Чим найбільше запам’яталося навчання в університеті?

Навчання відбувалося дуже цікаво, для мене реставрація була чимось новим і незбагненним. Саме в університеті навчився всьому, що знаю. У цей період музика відійшла на другий план, а от писати картини, реставрувати старі полотна, досліджувати техніки давніх майстрів, вивчати нові напрямки образотворчого мистецтва це стало основним заняттям. Хоча вже наприкінці навчання я повернувся до музики і навіть став цим трішки підзаробляти.


– Нині ви ведете сторінки у соціальних мережах і таким чином продаєте картини?

Інстаграм-сторінку завів пізно і веду її, на жаль, непрофесійно. Блогерство то не моє, каже Віктор Гуцул. Зараз є дві інстаграм-сторінки: «Аrt_gutsul» де я висвітлюю виключно актуальні роботи (більш творчі) та «Аrt_family_gutsul» сторінка, яку веде моя дружина, там представлені мої твори і батька, які готові для продажу.


– Як перетворити хобі на роботу?

Мені здається, що не має схеми, за якою ваше хобі стане прибутковим. Просто потрібно любити те, що робиш.


– Чи можливо сьогодні, малюючи картини, достатньо заробляти?

Можливо, але не в моєму випадку. Доводиться шукати основну роботу, а картини залишаються лише підробітком. Але працюю над тим, щоб це змінилося. Викликів є чимало, важко знайти свого поціновувача, чи свій стиль, почерк. Щоб досягти успіху, потрібно відрізнятися від інших.


– У яких виставках брали участь?

У мене було дві персональні виставки у Кам’янці-Подільському та Чернівцях, багато групових виставок у Кам’янці-Подільському, Чернівцях, Тернополі, а також за кордоном – Німеччині, Болгарії, Фінляндії, Литві. Також брав участь у різних пленерах (написання картини на природі), як всеукраїнських, так і міжнародних.


Щиро дякуємо художникам за щиру і цікаву розповідь, і бажаємо натхнення та нових творчих звершень!

13 views0 comments