• Хотинські вісті

Мав мирну професію, рятував інших, а себе не вберіг



Хотинщина знову прощалася з Героєм – молодшим сержантом Юрієм Молдованом, учасником АТО, який у перші дні повномасштабного вторгнення став на захист України. Це вже другий загиблий із невеличкого села Крутеньки.


Він був стрілком-санітаром, тобто крім безпосередньо бойових завдань у його обов’язках було допомагати пораненим побратимам на передовій. Адже часто для порятунку життя цінна кожна хвилина, надважливо швидко та вчасно зупинити кровотечу, винести з поля бою.


Юрій мав військовий досвід, адже брав участь в АТО у 2014–2015 роках, тому знову став до лав ЗСУ з початком повномасштабного вторгнення московської орди, розповідають його рідні. За їхніми словами, в останні дні воював у районі Лисичанська.


На жаль, 3 липня під час мінометного обстрілу він отримав важке поранення, несумісне з життям.


– З Юрієм ми 1 липня говорили, я не знав, що то була остання наша розмова, – з гіркотою каже його молодший брат Микола – теж військовий, захищає рубежі на Сумщині.


Він приїхав у відпустку, щоб попрощатися із загиблим братом, який для нього став опорою в житті та прагнув, наскільки це можливо, замінити тата після його смерті.

Голова цієї великої багатодітної родини помер молодим, семеро дітей зосталися напівсиротами. Матір усіма силами старалася підняти на ноги чотирьох дочок та трьох синів.


– Мій Юрчик замінив батька молодшим дітям. Був людяним, спокійним, відповідальним. Коли дзвонила до нього і запитувала, як він там, на війні, коли зможе приїхати хоч у коротку відпустку? То відповідав: «Навіщо мені та відпустка, от розіб’ємо ворогів і приїду додому!». Не на таку зустріч із сином я чекала, – зі сльозами розпачу говорить матір Любов Михайлівна.

«Юра був дуже хорошим!», – в один голос кажуть сестри Анна та Майя, коли у них запитуємо, яким був загиблий Герой. А Віка та Наталія підтверджують і доповнюють.


За словами сестер, він умів підтримати і словом, і ділом, давав мудрі поради, ніколи не відмовляв у допомозі. Був наставником, наче тато. Проте сам не встиг створити сім’ю, стати батьком… Зустрічався з дівчиною, але казав: от буде мир в Україні, тоді і про весілля поговоримо.


Юрій Молдован мав мирну професію – працював комбайнером, збирав хліб. Але війна не лише все змінила, а й забрала його молоде життя. Йому ще не виповнилося 37 років. Скільки міг ще зробити, але не судилося…



Сьогодні усе село Крутеньки та жителі з усієї Хотинської громади з почестями проводжали Юрія в останню дорогу.




Непоправна втрата. Сльози болю та безсилля. І величезна вдячність та шана Герою, який заплатив найвищу ціну, захищаючи усіх нас.

112 views0 comments