• Хотинські вісті

З молодим Героєм Миколою Мартинюком прощалися усією громадою



«Розіб’ємо орків. Усе буде Україна!»

Так говорив Микола Мартинюк, заспокоюючи друзів, які хвилювалися за нього. Він ніколи не скаржився, усе переводив на жарти, бо був надзвичайно життєрадісною і позитивною людиною.


І на передовій, де йдуть важкі бої з окупантами і не вщухають обстріли, він залишався у першу чергу Людиною. Бо у рідкісну хвилину телефонної розмови з рідними казав, що навіть ворога важко вбивати, бо це чиїсь батько, чоловік чи син… На жаль, війна забирає найкращих.


Він із села Крутеньки Хотинської громади, тут працював, любив, дружив. Миколі було тільки 33 роки, але він мав вагомий військовий досвід.


Служив у прикордонних військах, потім за контрактом у зоні АТО/ООС. А з перших днів повномасштабного вторгнення російської орди вирушив на передову захищати свою країну, родину, кожного з нас.


Навідник десантно-штурмового відділення, штаб-сержант Микола Васильович Мартинюк 16 червня загинув від осколкового поранення. Війна завжди забирає найкращих…


У вівторок, 21 червня, земляки проводжали воїна в останню дорогу до його батьківського дому в Крутеньках. На перехресті на Трьох Святих зібралося багато людей – і дорослі, і діти – усі ставали на коліна, дорогу встеляли квітами.



Склали шану Герою жителі навколишніх сіл, колектив Хотинської міської ради, військовослужбовці. Виходили на шлях жителі і в Данківцях, і вздовж траси до повороту до Крутеньок. Звідти аж до його домівки військові несли труну на руках.


На обійсті у великому розпачі зустріла молодшого сина в труні мама Марія Арсеніївна.

«Ти так мало прожив, усього 33 роки! Не вберегли тебе... Як же я більше не почую твого голосу?», – ридала вона. Їй після смерті чоловіка довелося самотужки ростити, піднімати на ноги шістьох дітей. Не думала, що доведеться хоронити свою кровинку.



Брат загиблого Петро теж вирушив захищати Україну від жорстокого ворога. Тож серце матері дуже болить.


«Мій Коля – наймолодший, але все знав зробити. Я постійно працювала, мусила заробляти, щоб прогодувати своїх шестеро діток. А він і по господарству порався, і речі прав, і їсти вмів зварити. Був дуже роботящим та добрим, ніколи не скаржився», – згадує матір.


Сьогодні, 22 червня, велика родина, усе село, жителі Хотинської громади та військовослужбовці провели Миколу до місця останнього спочинку на кладовищі в Крутеньках.

Сльози на очах і в односельців, друзів, знайомих, адже Миколу любили в селі. Про Миколу вони відгукуються тільки з хорошої сторони. Доброзичливий, привітний, багатьом допомагав.


«Микола був надзвичайно щирою, позитивною та життєрадісною людиною. Крутеньки ще не знали такого горя!», – говорить діловод Павло Ставчанський.


Висловив щирі співчуття родині Героя міський голова Андрій Дранчук, зазначивши, що це велика і непоправна втрата для усієї Хотинської громади.


У Миколи залишилися маленька донечка (з дружиною вони розлучилися) та чотири сестри і брат.




Вічна слава і вічна пам‘ять хороброму бійцю, який тепер у Небесному легіоні Героїв, які загинули, захищаючи кожного з нас.


Спочивай з миром, Герою. Сподіваємося, на рідній землі твоя світла душа знайде спокій.

1,145 views0 comments