• Хотинські вісті

Дмитро Коваль – відомий у Києві і незнаний у Хотині



Вихідця з Хотина – талановитого художника Дмитра Коваля називають одним із кращих сучасних імпресіоністів і пророкують йому стати всесвітньо відомим митцем. У свої молоді роки самобутній живописець здобув визнання як старших авторитетних колег, так і любителів образотворчого мистецтва завдяки своїй унікальній манері, оригінальному «почерку». Шанувальники так відгукуються про його творчість: це неповторний колорит, містика, глибина і таємничість, це цiлий космос! Від витончених картин Дмитра віє безсмертною старовизною й диханням віків.


Мистецтвознавці кажуть, що головний герой у картинах Дмитра Коваля – різнобарвне середовище, живописна плазма, площина, в якій вгадуються ті чи інші постаті, сутності. Чи це дерево, чи букет у вазі, чи дівоче обличчя… Усе побачене стає наче сном і дорогоцінною згадкою. А напрям імпресіонізм, в якому працює Дмитро, називають порталом у сучасне мистецтво.


Ось як відгукується про Дмитра мистецтвознавець, член Національної спілки художників Станіслав Бушак: «Дмитро Коваль – яскрава і самобутня постать в сучасному українському образотворчому мистецтві. Він дуже тонко відчуває присутність у нашій щоденній матеріально-побутовій повсякденності вищого безсмертного світу вічних і нетлінних цінностей Буття... Ось чому його вабить колористична таємничість кожного мазка пензля, кожен нюанс відтінку фарби, яка під неповторним порухом руки, серця та душі художника перетворюється на дорогоцінні згустки-самоцвіти правдивого живописного мистецтва».



Висхідна зірка таланту Дмитра яскраво засяяла у столиці, численні персональні виставки мають успіх та привертають увагу широкого кола любителів мистецтва. Однак жителі Хотинщини мало знають про свого земляка, який, до речі, мріє про експозицію картин на Буковині. Тож із задоволенням знайомимо краян із ним та його творчістю.

Довідково

Студентська дипломна робота Дмитра Коваля «Українська молитва», написана під керівництвом народного художника України, академіка Василя Гуріна у 2016 році, визнана кращим дипломом того року. А нині вона знаходиться в галереї «Дерево життя», заснованій колишнім президентом України Віктором Ющенком.


Знаменно, що задум цього програмного станково-монументального твору розміром 3 на 3 метри (9 квадратних метрів!) з`явився у Дмитра уві сні, а його втіленню він присвятив півроку свого життя, працюючи по 10 годин щодня. Ця велика символічна робота була навіяна героїчними та трагічними подіями революції Гідності 2013–2014 років.


Творчість Дмитра є органічно містичною, магнетизуючою, цікавою та загадковою. Тому полотна молодого художника приваблюють увагу багатьох поціновувачів живопису, зокрема й за кордоном. Його роботи є у музеях Чернівців, Запоріжжя, приватних колекціях в Україні, Німеччині, Китаї, Чехії, Франції тощо.


Він – учасник численних всеукраїнських та міжнародних виставок. У 2018 році Дмитро Коваль став лауреатом Державної премії України імені Михайла Дерегуса, яка за мистецькою вагою вважається другою після Національної премії ім. Тараса Шевченка. У 2011 та 2013 роках – премії ім. В. Шаталіна та ім. В. Пузирькова відповідно.



Дмитро народився в Хотині 23 жовтня 1990 року. Неповторні мальовничі краєвиди, величні води сивого Дністра під старовинною фортецею, славна історія нашого тисячолітнього міста надихали його, як і багатьох інших художників, для кого Хотинщина стала колискою, де вони зробили перші кроки у світ творчості і мистецтва.


– Розкажіть про себе, про ваші витоки та початок шляху у всесвіт живопису. Де розпочали навчання, кому з митців вдячні за цінні уроки?


– Моє знайомство з мистецтвом почалося з дуже раннього віку. Приблизно у вісім років мене віддали на навчання до художньої школи у місті Хотин. Саме там мій перший натхненник і мудрий наставник Олександр Піхут, якого і досі глибоко шаную і поважаю, розкрив для мене всю красу мистецтва, що стало моїм життям.


Після трьох років навчання у дитячій художній школі, за рекомендацією мого учителя поступив до Київської ДХСШ ім. Т. Г. Шевченка, а потім продовжив здобувати освіту в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА). Саме там відбулося моє становлення як митця.


В академії почалися мої пошуки себе, як мистецької душі, з власним почерком та вираженням у живописі. Звісно, за роки навчання багато здобув і виніс. Дуже вдячний кожному викладачу, якого зустрів на своєму шляху. Але життя поза стінами освітнього закладу і є головним вчителем для будь-якого митця. Саме на «вільних хлібах» ти відкриваєшся світу у повній мірі. На жаль, не всі випускники художніх шкіл витримують труднощі, які постають перед ними у реальному світі. Переважну більшість з них доля веде зовсім на інші стежки, багато хто починає розуміти, що мистецтво – це не про гроші, а свого роду хрест і «шлях на Голгофу»...


– Що чи хто вас надихає? Чи зустріли свою музу, кохання?


– Натхнення – річ серйозна. Художники діляться на два основні типи: ремісник і геній. Ремісник – той художник, який досконало знає свою програму, як абетку, володіє ремеслом, але не більше. Мистецтво для нього – наче математика, раціональність тут понад усе. А ось генії – взагалі цікаві постаті. У них життя сповнене суцільних переживань та протиріч. Це дуже своєрідні люди, які мислять зовсім інакше, знаходяться ніби у власному космосі. Вони мислять ірраціонально, їх неможливо втиснути в якісь рамки, ба й більше – стандартне мислення для таких неволя!


Такі особистості не існують у мистецтві без такої сили, як натхнення. Що це? Та ніхто не знає! Це щось вище, космічне ... Де його шукати? Кожен підживлюється по-своєму, у кожного свої витоки і джерела натхнення. Для мене особисто це – життя у різних проявах, емоції, люди і середовище, яке мене оточує.


Люблю життя у різних його проявах. Інколи можу годинами, а то і днями блукати по місту, вулицях, спостерігаючи все, що оточує. Люблю залишатись наодинці з природою. Надихаюся музикою, причому різною, починаючи від класики і закінчуючи сучасною альтернативною. Вона весь час зі мною і у моїй голові.

На мою думку, мистецтво живопису напряму пов’язане з музикою. Це мелодія душі, гармонія! Теперішнє життя таке різноманітне! Тому-то мистецтво, яке віддзеркалює сучасний світ, настільки безмежне. Тож нинішні митці не обмежу­ються вузькими пошуками і готові на найнеочікуваніші ходи у своїй творчості. Цим цікаве мистецтво. І воно дуже різне. А поєднувати усе це має головне – художність і смак.


Я ціную красу життя. Намагаюся оточити себе усім, що для мене є цією красою. Такою є і моя муза Лілія, з якою ми давно разом. Вона знає і щодня бачить, як багато і наполегливо доводиться працювати, аби народжувати у світ своїх «дітей» – твори.



– Ви пишете і натюрморти, і портрети, і пейзажі. Що найбільше до вподоби? У якому жанрі працюєте, яка техніка вам ближча?


– У залежності від етапу свого становлення як митця, я орієнтувався на різні епохи та світові школи мистецтва. У більш ранньому віці полюбляв добу ренесансу і бароко. Далі захопився імпресіонізмом та постімпресіонізмом. А зараз прийшов до того, що люблю геть усе. Все, що є мистецтвом і несе високу естетику і смак. Мені цікаві постійне самовдосконалення і пошук, а тому не можу стояти на одному місці.



Взагалі, я досить самокритичний, але так би мовити ненаситний і жадібний до нового у мистецтві. Постійно прагну досягти чогось такого, чого до мене ще не було. Мої творчі пошуки ґрунтуються на глибинному розумінні традицій, які стають міцним фундаментом для побудови іншого і новітнього. Мабуть школа імпресіонізму, зокрема і українського, найбільшим чином відобразилась у моїй творчості.


Загалом українська школа живопису в більшій мірі базується на традиціях імпресіонізму, кольору, зокрема від народного мистецтва. Цим воно цікаве і натхненне. На жаль, наше мистецтво і митців шанують в усьому світі, але не у своїй країні...

– Як позначився карантин на творчому процесі, вашому житті?


– Як не дивно, але досить позитивно, якщо не брати до уваги те, що через карантин «зірвалися» деякі мистецькі проєкти, які мав намір організувати. Позитивно в тому, що попри все, сидячи у чотирьох стінах, у мене народилося кілька десятків нових творів. А це виявилося досить складно, враховуючи ту паніку і тривогу, що були на душі.


Складною також стала нова для мене практика дистанційного викладання спецдисциплін. Оскільки за сумісництвом маю честь бути викладачем і працювати зі студентами. Такий виклик виявився для мене досить важким, адже вчити малювати і писати в режимі онлайн – це той ще головний біль.


– Напевно, у кожну картину вкладаєте частинку душі. Чимало з них – про духовність. У ваших роботах є глибина, потаємний зміст, що не всім до снаги осягнути. Що намагаєтеся донести своєю творчістю людям? Надихнути їх, змусити замислитися над духовними цінностями?


– Скажу кількома словами... Творчість для мене – це сповідь перед самим собою, як наслідок і перед тими, хто розшифровує «код» моїх полотен. Відчайдушно намагаюсь донести цю енергетику до кожного. А кожен побачить і відчує, можливо «домалює» по-своєму... Головне, щоб усе ж відчув...

– У яких виставках брали участь, пам’ятних мистецьких подіях, флешмобах?


– Виставок наразі дуже багато. І завжди це – подія для мене. Адже то відповідально і трепетно – презентувати свою творчість суспільству, певною мірою бути причетним до культурного зростання цього суспільства. Адже місія митця – долучати до прекрасного, закликати цінувати у житті не тільки матеріальне, а й духовне.


Намагаємось презентувати себе як в Україні, так і за кордоном. На щастя, зараз є де показати власний доробок.


– Яка ваша мрія? Розкажіть про свої плани влаштувати виставку на рідній Буковині. Можливо буде побачити її у Хотині?


– Я мрійливий за характером, тож мрій у мене дуже багато. Головне бажання кожного художника, та й у принципі кожної людини – свобода! Цього і прагну в усьому! Це найдорожче почуття і цінність, яку не купиш ні за які гроші. Тому і роблю те, що підказує серце. І майбутня виставка на рідній Буковині – не виняток. Нещодавно у центрі Києва відбулась моя масштабна персональна виставка, і щиро хочу, аби у рідному краї люди також мали змогу її побачити.

– Щиро сподіваємося, що вам вдасться реалізувати усе задумане. Нових вам творчих здобутків!


Підпишіться на наші новини:

Редакція "Хотинські вісті"

вул. Незалежності, 44,
м. Хотин, Чернівецька обл., УКРАЇНА

+38 (03731) 2-17-63, 
+38 (03731) 2-17-65

hotvisti@gmail.com

  • White Facebook Icon
  • Белый Google+ Иконка

© 2015 "Хотинські вісті". Усі права захищені. Дизайн ІА "НОВОСЕЛИЧЧИНА"

Детальніше тут: https://www.hotvisti.com.ua/products/komanda-rukshina-u-trijtsi-lideriv-yunatskogo-chempionatu-obalsti-z-futbolu/