• Хотинські вісті

Дбайливим господарям земля віддячує за турботу



Для українців земля-годувальниця – це найбільший скарб. І вона не повинна пустувати перелогом. Обробляти її, працювати на ній, вирощувати хліб – ця справа хоч важка, але здавна у пошані.


Доля не одразу привела Руслана Євгеновича Балахтаря у сферу сільськогосподарського виробництва. Початок його трудової біографії, за великим рахунком, – то пошук молодої людини свого місця у житті.


У дитячі та юнацькі роки з порогу батьківської хати, що на так званій Рашківській горі, відкривався величний пейзаж навколишньої природи, де і ліс, і городи односільчан. Цією картиною можна довго милуватися. І чудові краєвиди, і працьовиті земляки – то все його мала батьківщина, де кожен власноруч творить долю.


А в 2010 році він разом з рідними вирішив спробувати свої сили у сільськогосподарському виробництві. У ході земельної реформи селяни отримали паї. Але чимало наділів через різні причини нікому було обробляти, земля заростала бур’янами.


Позаяк члени і друзі родини Руслана Євгеновича стали власниками паїв колишнього колективного сільгосппідприємства, то вирішили їх об’єднати і разом ґаздувати. Спочатку це було понад 10 гектарів.


Руслан Балахтар поринув у непросту роботу із налагодження функціонування фермерського господарства, яке назвали «Вікторія 2015».


– І з того часу, – зазначає чоловік, – збільшили площу землі, яку обробляємо, до 50 гектарів за рахунок того, що взяли в оренду паї односільчан – 99 жителів Рашкова. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і зернобобових культур.


– Яким видався 2021-ий?

– Кожен рік має свої особливості: трапляється складніший, а буває й успішніший, – каже Р. Є. Балахтар. – Нинішній можу охарактеризувати як вдалий. Навесні була прохолодна погода із приморозками. А літо – вельми сприятливе, випадало вдосталь дощів. Як результат – на 10 гектарах зібрали гарний урожай озимої пшениці, середній – сої, яка займала 40 га.


Підсумовуючи аграрний рік, Руслан Євгенович наголошує, що земля загалом краще віддячила за турботу урожаєм, ніж у минулому. Збіжжя збирали в оптимальні агротехнічні терміни за бездощової погоди, завдяки чому вдалося мінімізувати втрати вирощеного. Усе зерно звезли до складу.


– Чи маєте необхідну техніку для вирощування сільгоспкультур?

– У господарстві – два трактори, механізми та інвентар, які потрібні для посіву, обробітку, догляду за ними. А от збирати врожай наймаємо комбайн, – каже керівник.


– У ході підготовки землі під урожай наступного року, – зауважує Руслан Євгенович, – поля продискували, на частині з них посіяли озиму пшеницю. Прикро, що осінь посушлива, отож культура погано зійшла, хоча у минулі роки о цій порі вона буяла зеленими рослинками.


– Які бачите шляхи подальшого розвитку фермерського господарства?

– Наразі запроваджувати інші галузі сільгоспвиробництва не плануємо, адже для цього необхідні значні інвестиції, а фермерство не дає надприбутків, – зазначає Р. Є. Балахтар.


– Чи допомагає «Вікторія 2015» односельцям?

– Виділяємо землякам техніку для обробітку присадибних ділянок. Навесні під час толоки надали трактор з причепом для вивезення непотребу, який люди зібрали, прибираючи сільське кладовище, – пригадує керівник фермерського господарства. – А днями найняли автогрейдер, який прогрейдерував дорогу від Гордівців до Поляни. Отож за можливості прагнемо допомагати і односільчанам, і рідному Рашкову.


– Традиційно запитуємо в аграріїв про те, чим для них є земля?

– Коли навесні вперше виїжджаю трактором на поле, то відчуваю величезне піднесення і моральне задоволення: здається, що цієї миті забуваєш про всілякі життєві негаразди. Бо бачиш землю, яка прокидається і починає «дихати». Для селянина вона – то одвічний скарб, – ділиться думками Руслан Євгенович.

– А чи є кому успадкувати хліборобську справу?

– Сподіваюся на це. Нині син Родіон навчається на 4-му курсі Київського національного університету біоресурсів і природокористування за спеціальністю «агрономія». До речі, його дідусь Іван Миколайович Будзан – знаний на Хотинщині агроном та організатор сільгоспвиробництва.


Нинішнього літа Родіон за програмою обміну студентами між університетами чотири місяці проходив практику у Швейцарії, де вивчав різноманітні аспекти вирощування сільгоспкультур. До того ж і німецьку мову краще опанував, – радіє за сина Р. Є. Балахтар.



387 views0 comments