• Хотинські вісті

Ветеран з Перебиківців святкував 95-річчя


Минулої неділі нині єдиному у селі ветерану Другої світової війни, учаснику бойових дій Івану Миколайовичу Церковнюку із Перебиківців виповнилося 95 років. Чимало випробувань випало на його долю, проте він з гідністю зумів усе здолати. Дідусь донині має світлий розум, ясну пам’ять і веселу вдачу. Проживає сам, але до нього щодня навідуються діти, онуки, правнуки. У свій день народження він бадьоро співав улюблені пісні разом із сільським хором.


Про життєвий шлях довгожителя та про те, як велика родина Церковнюків відзначила 95-ліття шанованого іменинника, читайте у матеріалі.


Іван Миколайович Церковнюк народився 8 серпня 1926 року у Перебиківцях. Крім нього, у сім’ї ще були старші сестра і брат. Навчатися хлопцю довелося за панування румунів (6 класів). Наука давалася важко, бо ж усі предмети викладали румунською мовою. А як тільки до влади прийшли «совєти», стало легше, тож у випускному класі у його табелі з’явилися відмінні оцінки.


– 22 травня 1944 року мене і брата Василя мобілізували, мені ще й 18 не було, – пригадує ветеран. – Спочатку пройшли підготовку у Горькому, потім солдатів спорядили і відправили на фронт. Нас з братом хотіли розділити по різних частинах, але я так слізно просив командира, щоб ми були разом, що він таки погодився. Так удвох потрапили в Угорщину. Донині пам’ятаю той страшний день, коли під час одного з наступів досвітку ворожа міна розірвалася поряд із братом. Його із численними пораненнями, травмованим у кількох місцях хребтом відправили у госпіталь у Сочі. Підлікувавшись, Василь повернувся у рідне село. Я ж продовжував далі бойовий шлях. Перемогу зустрів у Румунії. Потім ще п’ять років служив в армії в Одеській області. За успіхи у бойовій підготовці сім разів був у відпустці. Під час голоду 1946–1947 років бачив немало бід в Україні, але удома, на щастя, мої рідні не голодували, мали достатньо запасів, щоб перезимувати. У 1950-му нарешті повернувся додому.


У тому ж таки році Іван Миколайович одружився із односельчанкою Ольгою. Разом з нею виховали двох синів – Миколу та Івана. На жаль, уже 22 роки, як його друга половинка після важкої хвороби покинула цей світ.


І. М. Церковнюк працював бухгалтером у місцевому колгоспі ім. Суворова, згодом у польовій бригаді, пізніше – сепараторником на фермі. Чимало будинків у селі споруджені на фундаментах, залитих будівельною бригадою, в якій трудився й Іван Миколайович.


А ще він пічник. Його золоті руки вправно зводили кахельні грубки, великі та малі печі майже у кожній оселі односільчан, а також у приміщеннях сільської ради, школи, лікарні.

Іван Миколайович має авторитет у рідному селі не лише як захисник Батьківщини, а й як трудолюбивий досвідчений майстер, порядний сім’янин.


Своє 95-річчя старенький зустрів при світлому розумі, ясній пам’яті та з веселою вдачею. За великим святковим столом зібралися рідні: сини із сім’ями, шість онуків, дев’ять правнуків та найменша праправнучка. Усі із задоволенням слухали дідусеві історії. Він пригадував пережите, ділився спогадами.

До вітань великої родини іменинника приєднались у цей день численні гості. Із квітами та подарунками привітати з 95-річчям, подякувати за зроблене на нелегкому життєвому шляху та мудрість. Висловити свою шану та повагу завітали голова Клішковецької територіальної громади Віктор Дронь та учасниці сільського хору.



91 views0 comments