• Хотинські вісті

Білівці – лелечий острів



Білівці називають лелечим островом. У нашому селі дуже багато гніздечок звили ці перелітні птахи. Селяни, у кого на городі є домівки лелек, чекають їх з теплих країв і звикли до них, як до рідних.


Нещодавно під час грози одна лелеча сім’я сильно постраждала. Від удару блискавки один птах загинув, а іншій лелеці обпекло ноги. Осиротілі діти чекали батьків у гнізді. Без допомоги людей птахи були приречені на смерть.


На щастя, поряд проживає білівчанка Світлана Бойко-Токарчук. Жінка за освітою фізик, але так склалася доля, що не працює за професією, а повернулася жити у рідне село. Доглядає за господарством біля батьківської оселі. Світлана Іванівна з тих людей, про яких кажуть: їхня доброта врятує світ. Вона кинулася на порятунок лелечого сімейства. Загиблого птаха поховала.


А пораненій лелечисі кілька днів промивала рани, колола антибіотик. Не втрачала віри в те, що вона повернеться до своїх пташенят. А щоб матір-лелека таки одужала, шукала кваліфікованої допомоги спеціалістів.


Недавно отримала від Світлани Іванівни повідомлення: «Може, знаєш адресу кінного двору у Чернівцях? Як зателефонувати Галині Родигіній? Хочу попросити допомоги для пораненої лелеки. Може, заберуть її на кінний двір, там лікують усіх тварин і птахів. Дасть Бог, з їхньою допомогою лелечиха повернеться у своє гніздо. Бо без допомоги фахівців вона просто не виживе».


А вже наступного дня о 6:00 ранку Світлана винесла хвору птаху, акуратно замотану у біленьке простирадло, до автобуса, слізно благаючи водія і пасажирів, щоб допровадили до Чернівців, де на автовокзалі її мали зустріти і забрати на лікування.


Шофер одного автобуса категорично відмовив. Пасажири робили вигляд, що звертаються не до них. А інший водій – білівчанин Іван Данилейко – погодився. Саме завдячуючи таким добрим і чуйним людям, птаху допровадили на лікування до кінного двору.


Людська доброта. Її не купиш у магазині і ні в кого не позичиш. Бо добро – це те, чим ми прагнемо наповнити своє життя.

Добрі і щирі люди випромінюють світло і тепло. І це відчувають оточуючі. Поруч з ними приємно та спокійно. До них хочеться йти за порадою і підтримкою. Прикладом чуйності і милосердя є Світлана Бойко-Токарчук.


Хай її вчинок надихає інших на добрі справи. Адже зовсім не важко сказати хороше слово, вшанувати старшу людину, захистити тваринку чи птаху, почати з найменшого – і добра у світі побільшає.


Людмила Мельник, журналістка.


184 views0 comments