Юні хотинчани опановують бойовий гопак і не тільки

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво, спосіб життя вільної людини, яка із зброєю у руках захищає Богом дані їй вольності і права.

Про виховання дітей та молоді в кращих традиціях запорожців говорять нині всі і скрізь. Однак тих, хто справді не на словах, а реальними вчинками доводить, що козацька педагогіка – це сучасно, актуально і необхідно саме зараз, не так і багато. Осередком козацького молодіжного духу Хотинщини уже впродовж багатьох років є рій «Хотинські козаки» імені Ю. Кушніра Хотинської ЗОШ №5.
«Хотинські козаки» на чолі з керівником рою Альбертом Мітасовим, учителем предмету «Захист Вітчизни» ЗОШ №5, переконані, що нове покоління української молоді має бути виховане на національно-патріотично-християнських засадах. Команда створена у 2009 році, має уже усталені традиції і власну історію перемог на районному та обласних етапах Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»). Та голов­не, мабуть, навіть і не це, бо як юні козаки, так і їх очільник зізнаються, що нині, коли Батьківщина зміцнює і відстоює свою незалежність, пам’ять про українське лицарство надихає їх на нові звершення. Особливо молодь захоплюється історією українського козацтва, адже для них це справжня школа відваги, мужності, мудрості.

Козаками
не народжуються –
ними стають
– Не потрібно сліпо копіювати минуле, а маємо створювати сучасну нову модель виховання молоді, пам’ятаючи свою історію та традиції, адже ми – нащадки козацького роду. Козаками не народжуються – козаками стають за покликом серця та душі. Пат­ріотизм не закладений в генах, не успадковується, а формується, – ділиться власним баченням проблеми Альберт Юрійович.
Про «козацькі»: будні
та дух єдності
Наставник хотинських козаків завжди з радістю говорить про успіхи своєї команди, однак рідко розповідає про «козацькі» будні. Адже гра «Джура» – не просто змагання, а цілеспрямована і систематична підготовка: тренування, вивчення історії, козацьких традицій і бойових мистецтв, фізичне загартування, виховання вольових якостей, взаємодопомога. Окрім того, це спільна робота учнів, педагогів, батьків, представників органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
– Той, хто хоч раз брав участь у цій грі, – розповідає Альберт Юрійович, – переконався раз і назавжди, що головне в ній – дух єдності, згуртованості, вболівання один за одного і за спільну справу, адже один учасник не може бути першим у всьому. У нас – команда, ми навчилися поєднувати свої кращі таланти і злагоджено працювати в одному напрямку.
Учасниками команди стають не лише хлопці. Не поступаються їм і дівчата, які все активніше долучаються до участі у, на перший погляд, чоловічій справі. Та у Альберта Юрійовича місце і заняття знаходиться кожному, і знання та навички, отримані тут, стають у нагоді у подальшому житті.

Мистецтво бойового гопака
У школі джур на Запорізькій Січі духовна загартованість передувала фізичній. Виховувалися перш за все розважливість та поміркованість, упевненість у собі і власних силах. Хотинські козаки продовжують давню традицію, формуючи ці риси за допомогою козацьких бойових мистецтв. На тренуваннях юні джури вивчають техніку бойового гопака, традиції Спасу. Кожне заняття розпочинається з вітання, молитви та козацької пісні. Засобами тілесного виховання у бойовому гопаку є технічні елементи, загальнорозвиваючі вправи, біг, стрибки, лазіння, пересування різними способами, рухливі та спортивні ігри, вправи для розвитку фізичних якостей. Улюбленим із командних силових змагань серед юних козаків і козачок є випробування «Лава на лаву» – традиційна забава на Запорізькій Січі. Цікавою для вихованців є також боротьба «Навхрест», спрямована на розвиток сили, спритності, витривалості та відваги. Дівчата також активно вивчають бойові мистецтва, застосовуючи навички у випробуванні Ватра («У колі друзів») – представлення творчо-мистецького звіту рою.
Результати багаторічної наполегливої роботи говорять самі за себе. Багато вихованців у майбутньому присвячують своє життя служінню Україні – стають військовослужбовцями, полісменами, працюють в охоронних структурах. Діана Маліновська та Юлія Винниченко, які обидві у свій час були ройовими, стали курсантами Львівського державного університету внутрішніх справ, Владислав Осіпов – нині курсант Київської національної академії внутрішніх справ, Олег Рашківський – курсант Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, Андрій Іванський обрав професію вчителя фізкультури.

Осередок козацтва
для школярів
Андрій Паладюк, учасник цьогорічного ІІІ Всеукраїнського етапу дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Джура-2016: Хаджибійська Січ» охоче ділиться власними планами на майбутнє:
– Переконаний, що в нашому місті «Джура» буде жити. Є реальна можливість організувати в Хотині осере­док козацтва, куди зможе прийти кожен зацікавлений школяр. Я особисто буду робити все можливе, щоб втілити цю ідею в життя. Мені залишилося вчитися в школі ще 2 роки, і протягом цього часу планую зробити якомога більше для того, щоб наше місто стало зручнішим для особистісного розвитку майбутніх поколінь. Це моя мета і мрія, яку реально здійснити спільними зусиллями. «Джура» – етап, який дав багато для самоусвідомлення себе як відповідального громадянина. Тому я раджу усім небайдужим долучатися до цієї справи, адже вона того варта.
Ось такі вони, вихованці сучасної школи джур. «Хотинські козаки» добре усвідомлюють просту життєву істину: важко у навчанні – легко в житті. Продовжуючи традицію славного лицарства запорозького, міцно стоять на своїй землі з вірою у славне майбуття. І дивлячись у ці юні натхненні обличчя, ще раз переконуєшся: козаками не народжуються – ними стають.