У зоні АТО під Авдіївкою загинув наш земляк – Леонід Дергач

У зоні АТО під Авдіївкою загинув наш земляк – Леонід Дергач

У наш край знову прилетів чорний ворон смерті. Хотинщина глибоко сумує з приводу загибелі командира роти 72-ї механізованої бригади Леоніда Валентиновича Дергача – уродженця с. Зарожани.

«Хотинським вістям» з власних джерел стало відомо, що Леонід загинув уранці 1 лютого, при виконанні бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції в районі міста Авдіївка Донецької області, унаслідок обстрілу з градів. Він до останньої хвилини перебував на позиції разом зі своїми хлопцями, як справжній офіцер та командир. Загинув від поранень, несумісних з життям.
Як повідомили кореспонденту «Хотинських вістей» в облвійськкоматі, наш краянин відслужив і за мобілізацією, повернувся до мирного життя. Але невдовзі підписав контракт і знову повернувся захищати східні рубежі нашої держави від російської агресії. Раніше працював викладачем юридичного факультету ЧНУ.

У Зарожанській сільській раді розповідають, що односельчани шоковані такою трагічною звісткою, співчувають родині загиблого, яка є шанованою у Зарожанах.

«Бажаю усім миру, але тільки шляхом перемоги»

Ще кілька тижнів тому наш кореспондент зв‘язувалася з Леонідом по телефону, і він розповідав про ситуацію на передовій, про те, як на фронті зустріли Новий рік, щиро бажав через районний часопис усім жителям Хотинщини «миру, але тільки шляхом перемоги». Це була, мабуть, найзаповітніша його мрія. Мрія справжнього патріота...

Розділяємо з рідними біль утрати і висловлюємо їм щирі співчуття.

Війна забирає найкращих... Це ще одна непоправна втрата для рідних і близьких бійця, для усього Хотинського району. У зоні АТО загинули уже дев'ятеро наших земляків.

"Доцент Чернівецького університету захищає східні кордони України"

Про вихідця із Зарожан, доцента юридичного факультету ЧНУ Леоніда Валентиновича Дергача писали і в одному з номерів газети 72-ї Окремої Механізованої Бригади “Честь і воля”Наводимо текст статті з дев’ятого номера Інформаційного вісника 72-ї ОМБр.

"Доцент юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, кандидат юридичних наук Леонід Дергач на фронт прийшов не заради грошей: у 2014 році його зарплатня за місяць приблизно дорівнювала тогочасному доходу солдата за рік. Не за пільгами: як юрист, він чудово знав, чого варті «паперові обіцянки»! І вже точно не за славою: в рідному місті його люблять і поважають настільки, що від початку служби в ЗСУ університетські колеги мало не щодня присилали йому у Волноваху посилки з продуктами та одягом на весь взвод та передавали потрібне з волонтерами. За час його служби громада Чернівців не раз намагалася переконати Леоніда Валентиновича балотуватися на депутатську посаду, але він відмовився, бо бачив, що тут, на фронті, розумні люди потрібніші, ніж у спокійному тиловому місті.

Після університетських лекцій викладачу правознавства важко давалося спілкування з «аватарами» – людьми, які свій інтелект давно втопили в горілці. Але вже через пару місяців, приїхавши до нього на позицію, можна було побачили тих самих «аватарів» у досить притомному стані, добросовісно виконуючих обов’язки військовослужбовця. Кремезний, майже двометрового зросту, Леонід ніколи не застосовував фізичні засоби виховання, він вміє словами і власним прикладом переконувати навіть найзатятіших алкоголіків, тож якось само собою склалося, що йому на «Кубу» стали передавати таких «синіх пташок» на перевиховання. А молодь у нього просто закохана, як студенти у свого професора.

До речі, про «Кубу». Довгий час крайньою нашою позицією поблизу Петровського лишався ВОП «Штик». Тут було найнебезпечніше місце: ворог мало не щодня прицільно обстрілював ріденьку посадочку з найближчих степових курганів, з відстані менше 300 метрів. Коли у лютому 2015 року дійшло до того, що з десяток 120-тих мін лягли просто в окопчик поблизу бліндажа, терпець бійцям увірвався. Лейтенант Дергач запропонував комбату, підполковнику Гудзю: «Давайте вже займемо ту кляту висотку! Я ж знаю: ви давно про це мрієте!». Валерій Федорович – досвідчений командир, обпалений війною, який натренував у собі неймовірну чуйку на можливі небезпеки – уважно вивчив обстановку і дав «добро». «Тільки тихо, щоб без стрілянини і крові», – попередив: в Петрівському і так військ противника вистачало, а ще поблизу Стила, де базувалася техніка росіян.

Так і зробили. «Кубу» на схилі сусіднього бугра почали облаштовувати тихо, нишком від ворога. Потім і верхівку зайняли, повністю убезпечивши себе і своїх побратимів з сусідніх ВОПів від несподіванок з боку противника, створивши собі повний огляд позицій ворога від Петрівського до Стили, Докучаєвська і далі до Старобешево.

Звичайно ж, тільки пильнуванням степових просторів «кубинці» не обмежувались, брали участь у всіх бойових походах батальйону, в тому числі 10 серпня на Білу Кам’янку та Нову Ласпу, де взвод Дергача показав себе з найкращого боку. Нині він є виконуючим обов’язки командира 9 роти 3 МБ.

За бойові заслуги командування неодноразово представляло лейтенанта Дергача до державних нагород..."