Театр для одного. Огляд маніпуляцій грудня 2017 року

Театр для одного. Огляд маніпуляцій грудня 2017 року

Фото: coraltower

Ярослав Зубченко, Детектор медіа:

Тележурналісти в інтересах своїх власників мовчать про проблеми у Верховному суді, «антикорупційну війну» та замовчують найменші негативні моменти із річних звітів чиновників. Зате розповідають про навіть найменшу благодійність хазяїна телеканала та його друзів.

Аби заявити, що грудень видався місяцем гучних подій, вистачило б лише перипетій на фоні Михеїла Саакашвілі. Чи «Антикорупційної війни». Чи запуску Верховного суду. Чи обміну полоненими. А були ще бюджет, мораторій на продаж землі та ціла купа річних звітів від чиновників. Усе це хоча б якийсь телеканал використовував на користь свого власника. У більшості, за допомогою одного й того ж прийому: подаючи лише вигідну частину інформації й не помічаючи все інше. У результаті, протягом місяця журналісти телеканалів, що моніторяться «Детектором медіа», видали в ефір 219 маніпулятивних матеріалів. Короткий підсумок порушень та інфографіку дивіться тут.

Крім цього, грудень виділився також підвищеною кількістю сюжетів про благодійність на телебаченні: слідами Ріната Ахметова пішли Марина Порошенко, Леонід Кучма, Борис Колесников та «13-й апостол» Володимир Мунтян. А «Інтер» прихистив у новинах ще одну партію: разом із «Опозиційний блоком» та «Батьківщиною», до парламентських виборів 2019 року його ефірами тепер крокує Аграрна партія.

Мовчання — знак згоди

Отже, грудень видався насиченим гучними подіями й, загалом, журналісти непогано про них розповідали. Відвертих перекручувань не було ні у справі Саакашвілі, ні в «антикорупційній війні», ні в темі Верховного суду. Разом із тим, незважаючи на загальний позитив, деякі телеканали все ж вдалися до одного малопомітного, але ефективного прийому — замовчування.

15 грудня в Україні запрацював новий Верховний суд. Про це та відповідні заяви Президента повідомили практично всі телеканали, а на «1+1» навіть поговорили із новообраними суддями. Разом із тим жоден телеканал із тих, що нами моніторяться, не розповів своїм глядачам, що 25 % членів ВСУ провалили громадську перевірку на доброчесність. Що обличчями Феміди стали люди, які засудили Юрія Луценка, працювали без присяги, виступали проти е-декларування. Хоча, чому стали, майже 80 % членів оновленого Верховного суду вже були суддями раніше. Тим не менше, на загальнонаціональному телебаченні з приводу ВСУ був лише позитив.

На початку грудня всі телеканали активно розповідали про перебіг арештів Михеїла Саакашвілі. А от на «Україні», яка вже кілька місяців займається активним чорним піаром політика, йшлося лише про половину подій. Наприклад, 9 грудня ведуча Анна Панова розповідала думку Юрія Луценка: «Все акции протеста, организованные Саакашвили, финансировались из России». А про акцію голодування самого екс-президента Грузії в цей же день промовчали. Якщо на «Україні» така ситуація була майже перманентною, то на інших телеканалах лише зрідка траплялася. Зокрема, 5 канал 19 грудня розповів про лист Саакашвілі до Петра Порошенка лише з боку Адміністрації останнього, а думку автора листа чомусь проігнорував.

Більше за темою

Проте найбільших масштабів замовчування досягло в, суб’єктивно, найважливішій темі грудня — «антикорупційній війні».

На ICTV 6 грудня передали заяву Юрія Луценка, що директор Антикорупційного бюро Артем Ситник дискредитує українських правоохоронців своїми заявами на форумі у США. При цьому «Факти» якось забули згадати, що на Глобальний форум із повернення активів мав поїхати сам Луценко, але не зробив цього. І лише програма «Завтра» на каналі «112», щотижневик, який виробляє канал разом із редакцією «Радіо Свобода», докладно розповіла про події, пов’язані з відмовою Луценка відвідати світовий важливий форум.

Кореспондент «Інтера» 7 грудня, розповідаючи про звільнення Єгора Соболєва з посади голови антикорупційного комітету ВР, заявив, що «большинство депутатских фракций о работе Соболева высказались однозначно» і подав лише думку народного депутата від БПП Івана Мельничука: «Комітет по протидії корупції перестав бути тим комітетом, який реально займається боротьбою з корупцією...». При цьому «Подробности» не згадали, що одразу кілька членів антикорупційного комітету ВР підтримують Соболєва і що дехто з тих, хто голосував за його відставку на Комітеті, аргументував це не лише роботою нардепа, а і його підтримкою Саакашвілі. Промовчали журналісти й про те, що Єгор Соболєв ще в листопаді заявляв, буцімто його хочуть зняти з посади, адже він заважає призначити вигідного владі аудитора НАБУ. І що прямо в день звільнення голови комітету представник БПП Юрій Буглак звернувся з ініціативою розглянути призначення аудитора.

«Україна» 6 грудня критикувала (з коментарями генпрокурора Юрія Луценка та кількох експертів) законопроект № 4812, який має надати НАБУ право на самостійне прослуховування (наразі Бюро користується послугами СБУ). Ні журналісти, ні коментатори не згадали, що ЄС підтримує цю ініціативу й, ба більше, така вимога буцімто ще минулого року фігурувала в меморандумі з Міжнародним валютним фондом. Самі антикорупціонери пояснювали, що автономне прослуховування їм потрібне, щоби «прискорити слідчий процес і запобігти витоку інформації».

Але не всі тележурналісти замовчували лише на користь противників НАБУ. «1+1» 1 грудня запросив на інтерв’ю Артема Ситника й поставив йому лише вигідні для антикорупціонера запитання, на кшталт: «За тими операціями, що ви вже провели в міграційній службі, там велике кубло хабарників?». Себто журналісти навіть не сумніваються у правоті НАБУ в даній ситуації. А от про аудіозапис, де буцімто Артем Ситник розголошує журналістам таємну інформацію, в інтерв’ю не говорили. Також не запитували, чи правда, що антикорупціонери обговорювали використання інтиму та алкоголю, аби спровокувати чиновників на хабар? І чи правда, що НАБУ та НАЗК більше не будуть провокувати хабарі взагалі?

Сенс вислову «мовчання — знак згоди» очевидний. Зазвичай люди, навіть на фізичному рівні, реагують лише на подразники й коли ситуація «в нормі», коли їх усе влаштовує, то й змінювати нічого не потрібно, — не потрібно нічого говорити. Це ж правило працює в журналістиці. Чим більше новина порушує усталений порядок речей, тим вона сенсаційніша й тим активніше про неї говорять телеканали.

Виходить, що коли журналісти мовчать про 25 % «недоброчесних» суддів — ця ситуація нормальна й порядку речей, принаймні для редакторів новин, не порушує. Для «України», очевидно, нормально, що політики виступають проти елементів меморандуму з МВФ. Для «1+1», що антикорупціонери, можливо, видають таємну інформацію. Врешті-решт, це не варте навіть запитання. Нікого на «Інтері» не дивують збіги, пов’язані з аудитором НАБУ. На ICTV подають критику Луценка про Форум у США й чомусь навіть не задаються питанням про те, а чому сам генпрокурор не там?

Найгірше, що в такому разі журналісти забирають можливість не погодитися й у глядачів, адже своїм мовчанням просто не дають їм дізнатися про порушення «нормального» стану речей. Це не натяк, але тому, власне, в тоталітарних державах і контролюються ЗМІ. Народ не буде бунтувати, якщо не знатиме, що має для цього причини.

Матеріал ГО Детектор Медіа.

Детальніше: http://osvita.mediasapiens.ua/monitoring/monitoring_overview/teatr_dlya_odnogo_oglyad_manipulyatsiy_grudnya_2017_roku/