Що ми п‘ємо? Спеціалісти стверджують: у місто подають воду, яка відповідає держстандарту

Минулого тижня до редакції «Хотинських вістей» звернулися жителі райцентру з різних мікрорайонів міста з проханням з‘ясувати, чому в останні дні із кранів у їхніх помешканнях тече рідина жовтуватого кольору, а в посудинах після відстоювання утворюється осад? Дехто навіть приніс пляшечки з водою, аби продемонструвати, що вона має неприродній відтінок. Отож виникає запитання: «Що ми п‘ємо, і які причини зміни кольору?».

Зважаючи на актуальність теми, адже послугами водопроводу користуються тисячі мешканців Хотина, доцільно провести детальне вивчення ймовірності подачі жителям неякісної води.

Короткий екскурс в історію

Розпочнемо з історії функціонування водогінної мережі. Вперше її збудували у 60-і роки. Чимало мешканців пам‘ятають, як робітники вручну копали траншеї, укладали чавунні труби, монтували на вулицях водорозбірні колонки. А першу водонасосну станцію звели поблизу Дністра, з якого помпували живильну рідину, у районі, що неподалік від цегельного заводу.

Через майже два десятиліття розпочали підготовку до спорудження Дністровської ГЕС та створення водосховища. Позаяк водонасосна станція потрапляла у зону затоплення, та і потужність тоді діючого устаткування не відповідало попиту на воду, який із року в рік зростав, то вирішили звести нову станцію по вулиці Воїнів-визволителів, а перший її підйом розташувати між Пригородком і Атаками. Спеціалісти дотепер переконані, що місце проектувальники обрали вкрай невдало. Бо саме на цьому відтинку швидкість течії річки різко зменшується, а, отже, наявні у воді домішки інтенсивно випадають в осад. А це створює додаткові труднощі в роботі шахтного обладнання при заборі.

І модернізували і оновлювали

Головний інженер КП «Хотинтепломережа» Б. Г. Горбатюк розповідає, що нині діючу водонасосну станцію ввели в експлуатацію у 1983 році. Із тих пір її двічі модернізували: капітально ремонтували фільтри для очищення, замінювали на нове технічне обладнання з коагулювання води та процесу її хлорування. А у 2012 році повністю відмовилися від використання рідкого хлору: перейшли на гіпохлорид натрію – сполуку, яка не так шкідлива для людини.

Декілька разів міняли насоси на першому та другому підйомах, які споживають менше електроенергії. Її заощадженню сприяє використання струму в тризонному режимі.

У лабораторії не було жодного спеціаліста

Як і за кожний товар, за якість води відповідає виробник, у нашому випадку – КП «Хотинтепломережа». І треба ж було такому статися, що якраз у теплу пору року це не могли забезпечити.

Директор підприємства Д. І. Вікнянський зазначає, що протягом двох місяців не вдавалося укомплектувати штат відомчої лабораторії водоканалу, бо лаборантів з відповідною профілізацією складно знайти, вони потребують спеціальної фахової підготовки.

– За таких обставин минулого тижня уклали договір із Хотинським лабораторним відділенням на проведення аналізів питної води, – зазначає Д. І. Вікнянський. – А наприкінці тижня все ж підібрали двох спеціалістів, які мають досвід подібної роботи і бажання працювати у нашій лабораторії. Отож, вважаю, що кадрову проблему вирішено.

Які результати аналізів?

Фахівці Хотинського районного лабораторного відділення Чернівецького обласного лабораторного центру Мінохорони здоров‘я України провели дослідження води з басейну водонасосної станції, звідки вона надходить у мережу, за показниками, визначеними для контролю державними стандартами «Питна вода».

Розповідає фельдшер-лаборант хімічної лабораторії Г. В. Криворучко:

– Відхилень у хімічному складі води немає. До гранично допустимого рівня наближається лише вміст солей заліза, але концентрація не перевищує норму.

Фельдшери-лаборанти мікробіологічної лабораторії О. В. Іванова та Т. Ю. Герцук досліджували воду за шістьма визначеними держстандартами показниками і з‘ясували:

– Загальне мікробне число у межах норми, бактерій кишкової палички та патогенних не виявлено. Немає у пробі води й яєць гельмінтів та найпростіших. Висновок: вода за показниками, дослідження яких передбачено держстандартом, відповідає нормі.

То чому вона жовтувата?

Питна вода у резервуарі, з якої вона подається до мережі, може бути якісною, а та, що тече з кранів, – ні.

Б. Г. Горбатюк запевняє, що жодного року не траплялося випадків порушень технологічних операцій з утримання, обслуговування споруд та мереж водопроводу.

– За чинним законодавством підприємство зобов‘язане зебезпечити виробництво такої питної води, яка відповідає держстандарту, і здійснювати контроль за її якістю не всіх етапах: виробництва, транспортування та споживання, – наголошує Д. І. Вікнянський.

А щодо того, чому вода із жовтим відтінком, то керівники комунального підприємства називають декілька можливих причин.

Через споживання у місті невеликих обсягів води ймовірне вторинне її забруднення. Йдеться про застій рідини у трубопроводах (особливо у помешканнях споживачів). Отож нерідко відбувається її окислення, змив продуктів корозії металевих труб. А при руйнуванні водогонів можливе потрапляння до них води ззовні.

– За наявності укомплектованого штату відомчої лабораторії відновимо відбір проб води у контрольних точках у мережах споживачів, – наголошує Д. І. Вікнянський.

Керівники комунального підприємства радять споживачам встановити фільтри води, обов‘язково кип‘ятити її перед вживанням.

У випадку аварій на водопровідних мережах, або якщо є підозра щодо якості води, слід телефонувати за номером 2-17-20 до чергового фахівця водоканалу для перевірки інформації та вжиття заходів.

Покладають надії на башти

Нині протяжність водопровідних мереж – 73 кілометри, з яких 5 кілометрів прокладено в останні роки. На майже 20 кілометрах замінено залізні труби на пластикові. Вони і довговічніші, і не забруднюють воду продуктами корозії металу.

Проте це лише один аспект суттєвого покращення функціонування системи централізованого водозабезпечення Хотина. Потрібно повернутися до цілодобової подачі живильної рідини, що, на думку місцевої влади та комунальників стане можливим після облаштування башт.

– Першочергове завдання – завершити проект зі встановлення шести водонапірних башт та забезпечити цілодобове водопостачання, – переконаний міський голова М. О. Головльов. – Для цього необхідне дофінансування Мінрегіонбуду. Торік для реалізації проекту із держбюджету виділено 6,5 мільйона гривень, а з казни Хотина – 720 тисяч. Необхідно ще 7 мільйонів. Сподіваємося у 2018-му році втілити намічене.

І надалі триватиме заміна наявних водопровідних мереж та прокладання нових.

Але вода – товар, який необхідно продавати. Від обсягу її реалізації залежить фінансово-господарський стан КП «Хотинтепломережа». Адже в останні роки значно зросла потреба у коштах для утримання водопроводу. Йдеться про здорожчання енергоносіїв, матеріалів, зростання мінімальної зарплати персоналу.

– На перспективу необхідно не лише розширювати коло споживачів води, а й забезпечити стовідсотковий облік її використання , – наголошує М. О. Головльов. – Наприклад, нещодавно з‘ясували, що двоє громадян здійснювали несанкціонований відбір води. Винні притягнуті до адміністративної відповідальності.

Щодо якості води – то міська влада у межах своїх повноважень підтримує зусилля комунальників, громадськості, аби з нею не було проблем. Адже від цього залежить здоров‘я мешканців Хотина, – підсумував міський голова.