Олександра Боднарюка посмертно удостоєно ордена "Народний Герой України"

Олександра Боднарюка посмертно удостоєно ордена "Народний Герой України"

У Києві до Дня Перемоги вручили 22 ордени «Народний Герой України». Такою відзнакою посмертно нагороджено і нашого земляка – бійця 80-ї бригади Олександра Боднарюка з Хотинщини. Отримала нагороду матір героя.

Серед тих, хто цього разу отримав срібні тризубці Народного героя, більшість військовослужбовці – 13 бійців, ще три медики і п'ять волонтерів. Крім того, за свій патріотичний внесок були відзначені журналіст і капелан.

Наймолодшому Герою було усього лише 17 років, він добровольцем пішов на Донбас. Юного патріота вбили, побачивши у нього синьо-жовту стрічку... Нагородили також Ольгу Башей, тендітну дівчину, котра винесла з поля бою понад 700 поранених бійців.

Загалом, з часу започаткування такої народної нагороди (з 2014 р.) ордени вже отримали понад 200 героїв. Це була 16-та урочиста церемонія вручення. На срібло для відзнак кошти збирають небайдужі.

Кіборг Олександр Боднарюк – перший із нашого району, хто отримав такий орден.
– Це особлива відзнака, адже її отримують справді народні герої, а кошти на них збирають небайдужі люди з різних країн, – розповів кореспонденту "Хотинських вістей" батько героя Василь Боднарюк. – Таку нагороду не купиш за гроші, її не дадуть за високе звання, а лише за мужність і відвагу.

Наш земляк безперечно достойний високого звання «Народний Герой України». Адже Олександр Боднарюк на броньовику із написом «Бандит», якого сам і відремонтував, у боях за Донецький аеропорт зголошувався виконувати найбільш відповідальні і небезпечні завдання. Не боявся їхати у саме пекло, доставляв боєприпаси, воду, харчі, підмогу військовослужбовцям, а з переднього краю забирав загиблих та поранених. Кожен такий рейс – справжній подвиг. Він рятував побратимів, і в цьому вбачав свій головний обов‘язок.
«Ми чекали його, наче рідну маму», – розповідають побратими Олександра.  
«Йому завдячую життям, він повернув батька двом моїм дітям», – каже Славік Онисько зі Львова.
А Олександр Олійник з Хмельницького пригадує:«Сашко був відважним бійцем, надійним побратимом, добре знався на техніці. А ще – справжнім другом, веселою та компанійською людиною, таким його завжди пам‘ятатимемо».