Дорогою ціною... Каскад Дністровських ГЕС – благо чи загроза?

Підтоплені села, замулення річки, порушення екологічного балансу, зникнення червонокнижних видів риб та неможливість розвитку туризму – таке можливе майбутнє чекає на Дністер і його мальовничі береги у випадку зведення на річці каскаду із шести гідроелектростанцій. 
Екологічна громадськість краю занепокоєна ініціативою цього запланованого будівництва. Активісти та науковці переконані, що нові електростанції завдадуть непоправної шкоди довкіллю та призведуть до замулення.
Епопея з будівництвом малих ГЕС на Дністрі триває уже не один рік. Перша інформація з’явилася ще у 2015-му році. Тоді «Укргідроенерго» ініціювало підготовку до розроблення проекту спорудження ГЕС у середній течії річки. А 13 липня 2016 року уряд ухвалив «Програму розвитку гідроенергетики України на період до 2026 року». Це був перший документ, у якому згадали про зведення каскаду ГЕС на Дністрі.
В «Укргідроенерго» запевняють, що будівництво каскаду ГЕС на Дністрі не тільки збільшить виробництво електроенергії, а й дозволить боротися з паводками.
Утім, проти таких амбітних планів виступають і провідні екологи, і Міністерство екології. По-перше, програму прийняли з грубими порушеннями законів України і міжнародних зобов’язань. Цей документ мав би пройти громадське обговорення і погодження дотичних установ. У Міністерстві екології та природних ресурсів, а також у Держагентстві водних ресурсів України стверджують, що проект програми до них не надходив і їхні фахівці участі у його розробці не брали. По-друге, Україна є стороною кількох міжнародних екологічних угод. Зокрема, конвенції Еспо, згідно з якою перед тим, як схвалювати програму, український уряд мав би узгодити її з молдовською стороною. Однак цього не сталося. По-третє, наслідки зведення на Дністрі ще 6 ГЕС можуть бути непоправними, застерігають екологи, виникне загроза підтоплення  території в межах Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Під воду можуть піти цілі села.
Роз’яснити ситуацію читачам «Хотинських вістей» погодився кандидат географічних наук, голова громадської ради при управлінні екології та природних ресурсів облдержадміністрації Віталій Коржик:
– Останнім часом «Укргідроенерго» активно реанімує стару радянську ідею створення каскаду гідроелектростанцій (ГЕС) у верхній каньйонній частині долини Дністра. На теренах Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей передбачається будівництво 6 низьконапірних ГЕС біля сіл Вістря, Монастирок, Литячі, вище міста Заліщики, а також біля сіл Брідок та Устя. Загальна потужність – 230 мегават, що майже вдвічі менше потужності нині діючої Дністровської ГЕС. Мотивують це будівництво у ПАТ «Укргідроенерго» збільшенням технічних потужностей для виробництва додаткової електроенергії, створенням нових робочих місць, протипаводковою функцією водосховищ, збільшенням рекреаційного потенціалу, дешевою електроенергією для місцевих жителів, порівняно невеликими територіями затоплення водами водосховищ. Важливим моральним аргументом тиску на «несвідомих» є те, що в Австрії, Швейцарії, Норвегії, Швеції більшість електроенергії виробляється саме гідроелектростанціями, і Україні варто наслідувати досвід використання відновлювальних природних джерел енергії.
Одначе, будь-яке будівництво ГЕС, надто на рівнинних річках, є проблемою. Необхідний зважений підхід, який базується на системному розгляді всіх аспектів цієї важливої для держави справи. Дослідити це питання допоможе метод аналогії, який базується на вивченні 30-річного досвіду експлуатації «економічної» Дністровської ГЕС, цього гідроенергетичного монстра, закладеного так само в умовах глибокого річкового каньйону. 
– То чим загрожує заплановане будівництво ГЕС екології краю?
– У верхній частині Дністровського водосховища в 30-кілометровій зоні виклинювання плеса вже накопичились потужні товщі намулу (місцями до 8–10 м), що фактично вивело з ладу водозабірні споруди Хотинської кущової водопровідної мережі. Цей процес триває. Зменшення ж глибини і надмірне прогрівання води влітку супроводжується її цвітінням, утворенням плаваючого органічного намулу, появою синьо-зелених водоростей, як наслідок – масовою загибеллю водних організмів, передусім іхтіофауни. Тобто водоймище повністю спотворюється. А на мілких водоймах запланованих ГЕС ця ситуація проявиться значно швидше і по всій акваторії.
Крім того, для дирекції Дністровської ГЕС водосховище – суто технічна водойма, режим використання якої повинен повністю залежати від потреб функціонування ГЕС. Тому всупереч природним процесам відтворення рибних запасів у сезон активного нересту здійснюються, на мою думку, екологічно злочинні весняні спуски вод, а надмірне скидання вод влітку 2015–2016 років у розпал посухи на території водозбірного басейну призвело до локальної екологічної катастрофи з масовою загибеллю водних молюсків та малька риб. Тому не маю ілюзій щодо запланованого будівництва ГЕС, де пануватиме такий самий технократичний підхід. Навряд чи вони створюватимуть переходи для міграції риб і живих організмів. Тож ймовірне знищення дністровської іхтіопопуляції з усіма цінними видами риб.
Затоплення дна долини і подальший підмив підніжжя стрімких схилів Дністровського каньйону призведе до активізації зсувів, обвалів, водної ерозії у небезпечних розмірах, як це вже активно і давно відбувається на узбережжі Дністровського водосховища. Завдасть серйозної шкоди рослинному та тваринному різноманіттю долини Дністра, знищить чи пошкодить цінні об’єкти природно-заповідного фонду на ділянках чотирьох національних природних парків. А це неабиякий удар по природоохоронному іміджу України, яка рветься до Європейської спільноти і намагається адаптувати вітчизняне екологічне законодавство до Європейських вимог і стандартів.
 
(Продовження 
на 2-й стор.).Підтоплені села, замулення річки, порушення екологічного балансу, зникнення червонокнижних видів риб та неможливість розвитку туризму – таке можливе майбутнє чекає на Дністер і його мальовничі береги у випадку зведення на річці каскаду із шести гідроелектростанцій.

Екологічна громадськість краю занепокоєна ініціативою цього запланованого будівництва. Активісти та науковці переконані, що нові електростанції призведуть до подальшого замулення річки, завдадуть непоправної шкоди довкіллю і цінним об’єктам природно-заповідного фонду на ділянках чотирьох національних природних парків.
Епопея з будівництвом малих ГЕС на Дністрі триває уже не один рік. Перша інформація з’явилася ще у 2015-му році. Тоді «Укргідроенерго» ініціювало підготовку до розроблення проекту спорудження ГЕС у середній течії річки. А 13 липня 2016 року уряд ухвалив «Програму розвитку гідроенергетики України на період до 2026 року». Це був перший документ, у якому згадали про зведення каскаду ГЕС на Дністрі.
В «Укргідроенерго» запевняють, що будівництво каскаду ГЕС на Дністрі не тільки збільшить виробництво електроенергії, а й дозволить боротися з паводками.
Утім, проти таких амбітних планів виступають і провідні екологи, і Міністерство екології. По-перше, програму прийняли з грубими порушеннями законів України і міжнародних зобов’язань. Цей документ мав би пройти громадське обговорення і погодження дотичних установ. У Міністерстві екології та природних ресурсів, а також у Держагентстві водних ресурсів України стверджують, що проект програми до них не надходив і їхні фахівці участі у його розробці не брали. По-друге, Україна є стороною кількох міжнародних екологічних угод. Зокрема, конвенції Еспо, згідно з якою перед тим, як схвалювати програму, український уряд мав би узгодити її з молдовською стороною. Однак цього не сталося. По-третє, наслідки зведення на Дністрі ще 6 ГЕС можуть бути непоправними, застерігають екологи, виникне загроза підтоплення  території в межах Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Під воду можуть піти цілі села.
Роз’яснити ситуацію читачам «Хотинських вістей» погодився кандидат географічних наук, голова громадської ради при управлінні екології та природних ресурсів облдержадміністрації Віталій Коржик:
– Останнім часом «Укргідроенерго» активно реанімує стару радянську ідею створення каскаду гідроелектростанцій (ГЕС) у верхній каньйонній частині долини Дністра. На теренах Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей передбачається будівництво 6 низьконапірних ГЕС біля сіл Вістря, Монастирок, Литячі, вище міста Заліщики, а також біля сіл Брідок та Устя. Загальна потужність – 230 мегават, що майже вдвічі менше потужності нині діючої Дністровської ГЕС. Мотивують це будівництво у ПАТ «Укргідроенерго» збільшенням технічних потужностей для виробництва додаткової електроенергії, створенням нових робочих місць, протипаводковою функцією водосховищ, збільшенням рекреаційного потенціалу, дешевою електроенергією для місцевих жителів, порівняно невеликими територіями затоплення водами водосховищ. Важливим моральним аргументом тиску на «несвідомих» є те, що в Австрії, Швейцарії, Норвегії, Швеції більшість електроенергії виробляється саме гідроелектростанціями, і Україні варто наслідувати досвід використання відновлювальних природних джерел енергії.
Одначе, будь-яке будівництво ГЕС, надто на рівнинних річках, є проблемою. Необхідний зважений підхід, який базується на системному розгляді всіх аспектів цієї важливої для держави справи. Дослідити це питання допоможе метод аналогії, який базується на вивченні 30-річного досвіду експлуатації «економічної» Дністровської ГЕС, цього гідроенергетичного монстра, закладеного так само в умовах глибокого річкового каньйону.
– То чим загрожує заплановане будівництво ГЕС екології краю?
– У верхній частині Дністровського водосховища в 30-кілометровій зоні виклинювання плеса вже накопичились потужні товщі намулу (місцями до 8–10 м), що фактично вивело з ладу водозабірні споруди Хотинської кущової водопровідної мережі. Цей процес триває. Зменшення ж глибини і надмірне прогрівання води влітку супроводжується її цвітінням, утворенням плаваючого органічного намулу, появою синьо-зелених водоростей, як наслідок – масовою загибеллю водних організмів, передусім іхтіофауни. Тобто водоймище повністю спотворюється. А на мілких водоймах запланованих ГЕС ця ситуація проявиться значно швидше і по всій акваторії.
Крім того, для дирекції Дністровської ГЕС водосховище – суто технічна водойма, режим використання якої повинен повністю залежати від потреб функціонування ГЕС. Тому всупереч природним процесам відтворення рибних запасів у сезон активного нересту здійснюються, на мою думку, екологічно злочинні весняні спуски вод, а надмірне скидання вод влітку 2015–2016 років у розпал посухи на території водозбірного басейну призвело до локальної екологічної катастрофи з масовою загибеллю водних молюсків та малька риб. Тому не маю ілюзій щодо запланованого будівництва ГЕС, де пануватиме такий самий технократичний підхід. Навряд чи вони створюватимуть переходи для міграції риб і живих організмів. Тож ймовірне знищення дністровської іхтіопопуляції з усіма цінними видами риб.
Затоплення дна долини і подальший підмив підніжжя стрімких схилів Дністровського каньйону призведе до активізації зсувів, обвалів, водної ерозії у небезпечних розмірах, як це вже активно і давно відбувається на узбережжі Дністровського водосховища. Завдасть серйозної шкоди рослинному та тваринному різноманіттю долини Дністра, знищить чи пошкодить цінні об’єкти природно-заповідного фонду на ділянках чотирьох національних природних парків. А це неабиякий удар по природоохоронному іміджу України, яка рветься до Європейської спільноти і намагається адаптувати вітчизняне екологічне законодавство до Європейських вимог і стандартів.

– Чи можна припустити, що соціально-економічні вигоди від експлуатації каскаду ГЕС перекриють екологічні втрати?

– Категорично – ні! Взяти хоча б рекреаційно-туристичний аспект: через затоплення нижніх річкових терас рекреаційний потенціал Дністровського водосховища зменшився у рази. Там, де колись можна було вийти на річковий пляж і безпечно зайти у воду, нині 20–40-метрова безодня. Наприклад, Хотин і околиці позбулися важливої рекреаційної ділянки поблизу водної артерії, тепер на її місці мулиста трясовина. Те саме чекатиме і на мешканців узбережжя вище за течією, де будуть затоплені і замулені підходи до води. Запитайте мешканців Волошкового чи Василівки на Сокирянщині, як часто вони купаються у крижаному Дністрі нижче греблі і де обіцяний діючий «басейн» для відпочинку?

Нині верхня частина Дністра і водосховище поки що залишаються єдиним у регіоні природним об’єктом, придатним для розвитку такого перспективного виду туризму, як водний сплав. Після створення низки гребель ця можливість безповоротно зникне.

Переконаний, що Дністер як ріка загальноукраїнського значення – зникне, бо реалізація такого проекту перетворить його на низку великих замулених смердючих ставків.

Щодо економічного аспекту хочу наголосити, що нині виробництво електроенергії в Україні становить 165 млрд кВт/год. і вже перебільшує реальні потреби, навіть з урахуванням експорту. А «внесок» цього каскаду ГЕС становитиме максимум 830 млн.кВт/год. – усього 0,5% від загального об’єму виробництва у державі. Тобто, пропоновані засоби абсолютно не виправдовують кінцеву мету. Чи варто вбивати ріку заради сумнівної вигоди? Тим паче, що з огляду на світові тенденції, акцент слід робити не на збільшенні виробництва електроенергії, а на мінімізацію та економію споживання, як це успішно здійснюють у передових країнах. 

А обіцяна дешева електроенергія для місцевих жителів цього регіону так і залишилась гарною обіцянкою-цяцянкою, бо спеціально відокремити електромережі для пільгового електрозабезпечення технічно неможливо, а вартість споживання із загальноукраїнської електромережі уніфікована і ніяких пільг не передбачає. До слова, мешканці Новодністровська платять за кіловати стільки ж, як вижниччани чи чернівчани.

Ще одна важлива складова проблеми: перед будівництвом низки ГЕС доведеться провести попередні масштабні роботи з переселення жителів із зони затоплень та переробки берегів і облаштуванню їх на нових місцях, перебудові всієї технічної інфраструктури, перенесенню цінних історико-архітектурних пам’яток тощо, що в умовах нинішньої стагнуючої економіки і відсутності вільних неприватизованих земельних ділянок є утопічним.

Отож, на мою думку, ідея створення каскаду гідроелектростанцій із 6 низьконапірних ГЕС у верхній каньйонній частині долини Дністра на теренах Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей є хибною, екологічно небезпечною і економічно авантюрною, на кшталт путінського Керченського моста до Криму.

– Які ж заходи має вжити громадськість, аби запобігти цьому? 

– Громадські екологічні організації Буковини, Поділля і всієї України вже неодноразово звертались до найвищих державних мужів з вимогою припинити цей екологічний злочин. Проте на урядовому «олімпі» поки мовчать. А декілька місяців тому «Укргідроенерго» офіційно оголосило тендер на проведення техніко-економічного обгрунтування проекту будівництва. Як там у арабів: шакали тявкають, а караван іде? Тому і науковці, і екологічна громадськість, і місцеві громади повинні об’єднати свої зусилля задля недопущення цих оманливих і шкідливих намірів.

Над Дністром височіє стародавня цитадель – гордість Хотина, пам’ятка архітектури національного значення, одне із семи чудес України. Чи загрожує підняття рівня води у річці внаслідок будівництва каскаду ГЕС туристичній перлині краю?

Єлизавета Буйновська, директор ДІАЗ «Хотинська фортеця»:

– Замок (цитадель) ХІІІ–ХІХ ст. та Подільська брама ХVІІІ ст., що входить до зовнішнього кільця укріплень Нової фортеці, розташовані в низині, на берегах струмка, який впадає у Дністер. Значною загрозою для цих об’єктів стало створення Дністровського водосховища в 1987–1989 роках, бо під час повеней значно підвищується рівень води в струмку, що призводить до підтоплення Подільської брами. Її щоправда, «захистили» залізобетонним поясом (який, до речі, її спотворив), та очікуваного результату це не дало.

Під час повеней вода підступає майже під мури замку, як це було в 2008 році, через що перезволожується скельна основа – його природний фундамент замку, яка нині зазнає активного руйнування. У подальшому це може призвести до обвалу стін самого замку.

Зрозуміло, що будівництво каскаду нових ГЕС, ба навіть незначне підняття рівня води в Дністрі, загрожуватиме подальшому існуванню об’єктів Хотинської фортеці, розташованим на його березі.