Італійські канікули «Сяйва»

Італійські канікули «Сяйва»

Танцюристи зразкового художнього колективу Хотинської гімназії «Сяйво» разом із керівником Людмилою Борденюк здійснили незабутню подорож до Італії на міжнародний молодіжний фестиваль мистецтв. Враження від побаченого – у розповіді учасниці мандрівки та дописувачки «Хотинських вістей» Дарії Костинчук.
...У наповненому школярами автобусі не стихає сміх та гамір, хтось обмінюється кумедними історіями та жартами, інші з апетитом смакують харчами, що їм наготували в дорогу турботливі матусі. Юні танцюристи – учасники зразкового художнього колективу Хотинської гімназії «Сяйво» їдуть на міжнародний молодіжний фестиваль. За вікном – незнайомі краєвиди, далеко позаду рідний Хотин, уже зовсім скоро перетнемо угорський кордон, а далі на нас очікує сонячна Італія. Очі понад трьох десятків юних гастролерів горять іскрою майбутніх пригод.
Перша зупинка – старовинний Будапешт. Висипавши з автобуса, наша молода гвардія з головою поринула в захоплюючу екскурсію містом, повним пам’яток, красивих видів і цікавих місць, де розділені Дунаєм старовинна Буда та сучасний елегантний Пешт з’єднані величними мостами.
Аби розім’ятися після тривалого переїзду, на одній із площ у центрі угорської столиці вирішили провести невеличку репетицію, яка несподівано перетворилася на імпровізований виступ перед публікою. Будапештці та гості міста зупинялися, щоб подивитися, аплодували. Особливо привітними були туристи з Китаю, які підійшли до нас знайомитися. Дев’ятигодинна прогулянка промайнула занадто швидко, проте її вистачило, щоб кожен закарбував у пам’яті теплі спогади про це чудове місце назавжди.
Кинувши по монетці у фонтан, попрощалися із Будапештом і вирушили до місця призначення – у провінцію П’яченца в регіоні Емілія-Романья. За вікнами автобуса пропливали маленькі містечка з ошатними будиночками і розкішними квітниками, ферми, виноградники, поля, персикові сади, потім дорога-серпантин вивела до мальовничого Берчето, де на нас уже чекав організатор фестивалю сеньйор Карло Девоті. Невеличке затишне гірське містечко, що розкинулося на висоті 800 метрів над рівнем моря, з охайними викладеними бруківкою вуличками і площами, незрівнянними пейзажами і архітектурою та усміхненими жителями зустріло нас привітно.
А вже наступного дня почалися насичені фестивальні дні. Італійська публіка виявилася щирою і відкритою до всього нового, глядачі завзято вітали кожен танцювальний номер, супроводжуючи аплодисменти вигуками: «Перфекто! Беліссімо!». Було приємно, коли вони після виступів підходили до нашого керівника Людмили Анатоліївни, щоб висловити захоплення постановками і бессарабськими народними строями.

Концерти в Берчето, Колеккьо, П’яченца змінювалися цікавими екскурсіями, поїздками до Парми і до моря. Останні були особливо приємними і наша чимала ватага із захватом пірнала в теплі і незвично солоні хвилі моря, підставляла обличчя легкому бризу та променям приємно пекучого сонця. Та попри все, залишався час і для нових знайомств. У молодіжному таборі спілкувалися із багатьма юнаками і дівчатами з інших європейських країн. Серед них – вихованці школи мистецтв із Словаччини, учасники фольклорного колективу з Чехії та музичного бенду з Албанії, а також юні італійські волейболісти, котрі охоче складали нам компанію в розвагах та прогулянках.
...Ось із завершується наше двотижневе турне. Кожного з юних мандрівників переповнюють емоції, а валізи значно поважчали від сувенірів, які нагадуватимуть про чудові італійські канікули.
Далеко позаду і привітне Берчето, і Словаччина з Угорщиною, і дорогі серцю Карпати, і, навіть, кількагодинний водний релакс у Івано-Франківському аквапарку. У наповненому танцюристами автобусі вирують двоякі відчуття – і сум за подорожжю, що закінчилась, і радість від повернення додому. За вікном – уже знайомі краєвиди, а значить зовсім скоро на дорожніх вказівниках з’явиться напис «Хотин».