Фестиваль «На крилах надій»: фізичні можливості обмежені, але талант – безмежний

Розповідь про фестиваль для людей з обмеженими фізичними можливостями «На крилах надій», який відбувся днями в Хотині, хочеться розпочати рядками вірша його незмінної учасниці Євдокії Турецької «Люблю своє життя таким, як є, і вдячна Богові за всі роки прожиті. Люблю його – воно моє, один лиш раз живу я в цьому світі. Під натиском недуг я не зламалась і не схилила голову в журбі, з своєю долею хоч і змирилась, та не замкнулась сумно у собі!».

Щороку цей захід збирає краян, які, незважаючи на нелегкі випробування, що посилає їм доля, понад усе люблять життя у всіх його проявах і вміють йому радіти – людей з обмеженими фізичними можливостями, але безмежними щирістю, доброзичливістю, готовністю поділитися часточкою своєї багатої душі. Для них ці щорічні зустрічі на фестивалі – не тільки можливість продемонструвати свої творчі здібності та вміння, а насамперед – радість довгоочікуваної зустрічі, кілька годин дорогоцінного спілкування з друзями, емоції, які переповнюють і з року в рік підтримують їхній дух на крилах надій на нові зустрічі.

У кожного з учасників фестивалю – своя непроста історія. Але, виходячи на імпровізовану сцену, вони забували про недуги. Чимало приємних вражень подарували виступи вокалістів і музикантів: тріо «Дзвони», В. Юркіна та А. Пасічника, Й. Барановського, Л. Карвацької та Л. Ткачук, Л. Черновської, В. Швабюк, Л. Баланюк, Т. Фуги, А. Настюка та С. Філіпчука, М. Фуги, Н. Авдєєвої та О. Седун. Гріли серця хвилини насолоди поезією у виконанні Є. Турецької, В. Горбатової, А. Мазур, В. Горобчука та викликали іскристий сміх гуморески, прочитані С. Єремеєком та Ф. Руснаком.

Було представлено і декоративно-прикладні вироби членів районного товариства інвалідів. Зокрема М. Миронець презентував колекцію вишитих бісером ікон. Розповів, що у захопленні вишивкою його підтримує шістнадцятирічна донька, яка й сама полюбляє це кропітке заняття.

А незмінна учасниця фестивалю Л. Баланюк не лише чарувала виконанням народних пісень, а й демонструвала зроблені власноруч панно із листя кукурудзи.

Подвійною радістю осяяний цей день для Є. Турецької, жінки, яка пересувається на інвалідному візку: нещодавно побачила світ друга збірка її віршів, кожен з них сповнений любов‘ю до життя, щоденною боротьбою і перемогою сильного духа над неміччю тіла.

– Із тих пір, як в душі народився перший вірш, у мене наче крила виросли, – розповіла пані Євдокія. – Недарма кажуть: «Коли Господь зачиняє двері, то відчиняє вікно». Я перестала ходити, але відкрила в собі здатність творити словом. У цьому нині моє щастя.

Під час відкриття фестивалю учасників привітали народний депутат України М. Бурбак, голова райдержадміністрації П. Допіряк, заступник голови районної ради А. Коломеєць, секретар міської ради Р. Савіцький, а також голова обласного відділення  Союзу організацій інвалідів України М. Рожко та голова районної організації інвалідів С. Пелепецький. Благословив захід настоятель храму Різдва Христового отець Дмитро Шора.

– Учасники цього свята щоразу протиставляють своїм обмеженим фізичним можливостям життєлюбність, активність та віру у власні сили, – зазначив М. Рожко. – Тут вони почуваються щасливими, отримують нагоду поспілкуватися один з одним, бо можливості зустрічатися майже не мають. До речі, це десятий, ювілейний, фестиваль з часу прийняття відповідного рішення облдержадміністрацією. Та насправді він зародився значно раніше, і цьогоріч відбулася вже двадцять сьома творча зустріч. Хочеться, щоб традиція продовжувалася, щоб долучалися більше учасників, молодь, яка «ховається» чи то з фінансових, чи з інших міркувань. Проте, той, хто хоч раз відвідав подібний захід, ніколи не відчує себе тут зайвим чи чужим, навпаки – стане членом великої дружної родини.