Детально про заповіт: особливості і нюанси

Детально про заповіт: особливості і нюанси

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи (людини) на випадок її смерті. Тобто, це документ, в якому спадкодавець повідомляє суспільство проте, якби він хотів розподілити своє майно після смерті.
Умови і обмеження
Право на заповіт має особа з повною цивільною дієздатністю. Діє принцип свободи заповіту, що означає, що заповідач має право заповідати належне йому майно будь-якій особі. Причому документальні докази щодо наявності цього майна або згода особи, на яку посвідчується заповіт зовсім не обов’язкові.
Заповіт потрібно складати, якщо людина хоче уникнути суперечки між спадкоємцями при розподілі спадкового майна чи бажає, щоб спадок отримали не всі спадкоємці, кому він належить за законом, а тільки визначені заповідачем особи.
Слід звернути увагу, що заповіт не є документом, який передає право власності на майно за життя спадкодавця, тобто, спадкоємці не можуть будь-яким чином розпоряджатися заповіданим майном до його смерті.
Скласти заповіт має право людина, яка досягла повноліття, тобто 18-ти років. Заповіт складають у нотаріуса лише особисто, не можна видати іншій особі довіреність на його складання та підписання. Для громадян, які проживають у сільській місцевості законодавством дозволено складати заповіт у сільських радах.
Види заповітів
Найпопулярнішим залишається заповіт універсальної форми, коли заповідається одразу все належне людині майно. Також, законодавство дає можливість записати в заповіті правовий режим спадкування окремих частин майна. Крім того, надається можливість розпоряджатися не тільки майном, але й правами, які належали чи будуть належати спадкодавцю. Заповітом можна як надати право на спадкування, так і позбавити цього права одного або кількох спадкоємців за законом. Такий документ може складатися лише з розпорядження про позбавлення права спадкування певної особи, коли людина хоче позбавити такого права одного із спадкоємців.
Заповіт з умовою
Можливо скласти заповіт з умовою – тобто прописати умову, наявність якої дає право визначеній особі, спадкувати майно після смерті спадкодавця. Це, наприклад, набуття вищої освіти, вступ у шлюб, народження дитини. Взагалі, перелік умов обмежується лише законністю цих вимог, їх відповідністю моральним засадам суспільства та бажаннями спадкодавця. Але, спадкоємці повинні мати змогу документально довести нотаріусу настання умови, визначеної заповітом, вона повинна бути виконаною на момент смерті заповідача, а настання її може й не залежати від волі спадкоємця.
Хто має право на обов‘язкову частку майна
Заповіт не завжди підлягає беззастережному виконанню. Спадкове законодавство у ст. 1241 Цивільного кодексу України (ЦКУ) містить таке поняття «як право на обов’язкову частку у спадщині». Воно полягає в тому, що певні категорії спадкоємців не можуть цілком позбавлені права на спадщину, це: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на таку частку, а також інших речей майнових прав, які перейшли де неї як до спадкоємця.
Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, що перевищує його обов’язкову частку. Її розмір у спадщині може бути зменшений судом із урахуванням відносин між цими спадкоємцями та заповідачем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Заповіт подружжя
Законодавство передбачає так званий заповіт подружжя – коли чоловік та дружина складають спільний документ. Після смерті одного з подружжя, той, хто залишається живий, згідно із чинним законодавством, не має права змінити щось у заповіті.
Накладається заборона на відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя. Наприклад, будинок, придбаний сімейною парою під час зареєстрованого шлюбу, є спільним майном. У заповіті подружжя зазначено, що нерухоме майно після смерті заповідачів переходить дітям у рівних частках. У випадку смерті чоловіка його частка переходить дружині і вона стає єдиним власником будинку. Але діти зможуть отримати спадщину тільки після смерті матері.
Секретний заповіт
У Цивільному кодексі також є такий вид заповіту, як секретний: до смерті заповідача ніхто не знає, яка його воля. Процедура складання така: людина власноруч пише заповіт, при цьому нотаріус лише роз’яснює, що текст документа повинен бути складений таким чином, аби після відкриття заповіту не виникло непорозумінь або суперечок. Заповідач підписує його, вкладає у конверт і запечатує. У присутності нотаріуса підписує конверт, нотаріус ставить на ньому свій написі скріплює печаткою, кладе в інший конверт і опечатує його. Після цього документ зберігається у нотаріуса.
Секретний заповіт відкривається нотаріусом тільки після смерті заповідача у присутності зацікавлених осіб та двох свідків. Спадкоємцям, які зазначені у такому заповіті, нотаріус видає свідоцтво, на підставі якого вони можуть оформити спадщину.
Закон передбачає виконання обов’язкових умов при складанні заповіту. Документ повинен бути складеним особисто дієздатною особою, яка може також попросити нотаріуса написати заповіт з її слів. При цьому спадкодавець зобов’язаний прочитати текст уголос і підписати, якщо ж через фізичну ваду чи хворобу він не може цього зробити, то стороння, незацікавлена особа. Така процедура стосується всіх заповітів, крім секретного.
Зміни до заповіту
Скасувати чи змінити заповіт спадкодавець може у будь-який час. Складаючи новий, необхідно повідомити нотаріуса про наявність попереднього заповіту та його умови, аби нотаріус мав змогу докладно роз’яснити заповідачу наслідки такого кроку. Кожен новий заповіт припиняє дію попереднього.
Відомості про заповіти підлягають обов’язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі.
Майнові питання необхідно вирішувати вчасно. Трапляються непоодинокі випадки, коли через важкий стан людини нотаріус уже не в змозі посвідчити її заповіт і справжня воля заповідача залишається нереалізованою. Тому, для того, щоб уникнути непорозумінь у майбутньому варто такий документ заздалегідь скласти такий документ.
Матеріал підготовлений на виконання спільних заходів головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області та в рамках надання безоплатних правових консультацій населенню.
Єлизавета Мартинюк, державний нотаріус,
Олена Костенчук, заступник начальника відділу «Хотинське бюро правової допомоги».